Поплава в трьох актах:1. Білоруські волонтери готують квіз на день рідної мови зі збором коштів на полк ім. К. Калиновського (якщо хто не в курсі, це білоруські добровольці). Квіз присвячено українсько-білоруській тематиці, проводитися має білоруською. Сквот 17б хостить і публікує відповідний анонс.2. Прокидається твітерський фронт та біжить сувати хуї в панамку організаторам. Згадують про Бучу (?), звуть Стерненка (??). Пропонують лізти в петлю. Неодноразово звучить думка, що ніякої білоруської мови на теренах України не має бути. Воювати за Україну, на щастя, дозволяють.3. Сквот 17б комунікує, пояснює і, врешті-решт... скасовує захід. Байдуже, що білоруська мова режимом лукашенка вважається мовою партизанів та ворогів режиму, а ідентичність руйнується на користь колоніального російського дискурсу. Байдуже, що Біларусь, фактично, під окупацією. Байдуже, що це збір для людей, які воюють за нас. Байдуже, що в минулому році ця подія прошла успішно і нікого не збурила. Все це якесь лукаве мудрствованіє, що уводить нас від священних писань. Є "батько наш бандера" — і будь-яке семантичне відхилення від доктринального наративу рано чи пізно зустріне свого паладіна. Два роки ходіння по колу. Два роки суїцидальної поведінки. Два роки комсомольських змагань на ниві моральної зверхності. Втомивсь.