гриб з юґґота | Раз мене не відпускає читання інтерв’ю Роберта Блоха, користуватимусь ...

Раз мене не відпускає читання інтерв’ю Роберта Блоха, користуватимусь цим по-максимуму 🤫Ми вже розмовляли про те, чому Мері було вбито саме ножем та з якої причини обезголовлення є таким частим явищем у книжках Блоха. Та настав час розкрити найголовнішу інтригу — чи справді «Психо» та персонаж Нормана Бейтса були натхнені Едом Ґейном та його злочинами?👉 Хто не в курсі, Ед Ґейн — американський викрадач тіл та вбивця. На рахунку чоловіка було кілька доведених убивств, однак шокував він світ дечим іншим — його дім був справжньою коморою, наповненою рештками мертвих людських тіл, які він викопував із могил і приносив до себе додому. Збігів із Норманом уже не те, щоб багато, якщо не зважати на те, що обоє вбивали людей. Але що про це казав сам Блох?Спойлер: Роберт на друзки розбиває міф, який медіа підтримують уже роками 😬«По-перше, я нічого не знав про всі ці речі, коли писав "Психо". Я абсолютно не базував Нормана Бейтса на Едові Ґейні, а лишень користувався низкою подібних обставин: будь-хто міг жити у маленькому містечку, де всі сують носа не до свого проса, і скоювати серію вбивств без жодних підозр. Але людям таке не подобається, бо їм хочеться вірити у легенду. Якщо ж докопуватись до суті, Ед Ґейн мотелем не володів. Не вбивав нікого у душі. Не зберіг собі тіло своєї матері. Нічого з цього Едом Ґейном не було зроблено».Крім того, згідно зі слів Блоха, тогочасні газети через цензуру уникали описів злодіянь Ґейна. Жорстока правда викрилась суспільству лишень за деякий час.📍 Та ця легенда, здається, не перестане жити ніколи. Блох ділився історією, як його покликали на інтерв’ю про «Психо». Головним запитанням, яке тривожило інтерв’юерів, було чи все ж створювався Норман під впливом особистості Еда Ґейна. Роберт усе продовжував товкмачити їм, що ні, від чого вони ставали «усе сумніші й сумніші».Як виявилося, інтерв’юери працювали над передачею The Inside Story: The Truth About the Ed Gein Murders! На превелике розчарування Блоха, його коментар не додали — слова письменника не вписувалися у легенду про вплив на нього Ґейна, який придумали шоуранери.🙈 Та у Роберта, між іншим, усе ж є твір про Еда у доробку, однак не художній. У 1962 році вийшло його есе The Shambles of Ed Gein, у якому він розповідає про злодіяння убивці. У ньому він зізнається, що для «Психо» надихався подібними обставинами, але аж ніяк не самим Едом, а ще проводить паралелі з твором Говарда Філіпса Лавкрафта «Картина в домі» — історією, де пересічний мандрівник потрапляє до занедбаного будинку в глушині, що належить господареві з туманним минулим…