гриб з юґґота | Хто на початку свого письменницького шляху не набивав ґулі і не писав ...

🖌 Хто на початку свого письменницького шляху не набивав ґулі і не писав таке, від чого шкіра сиротами вкривалася? Подібне траплялося навіть із визнаними класиками: Рей Бредбері — не виключення. Те, що йому безумовно допомогло краще розібратися із авторським ремеслом, була поміч більш досвідчених колег та друзів, які редагували та дописували деякі з його творів, місцями сварили й надавали безцінні поради.Якби Рей у віці сімнадцяти років не потрапив до Science Fantasy Society, його життя безумовно склалося інакше: зустрічі однодумців проходили щочетверга в кафе Cookson’s, яким володів чоловік на ім’я містер Клінтон, що дозволяв бідним письменникам їсти безкоштовно. Там Рей і зустрів своїх двох найвідданіших учителів — Генрі Каттнера та Лі Брекетт.📍 Генрі, якому на той момент було трошки за двадцять, уже встиг заробити собі своєрідний статус зірки й допомагав юному Бредбері: він регулярно надсилав оповідання Рея до журналу Astounding, хоч йому й не вдавалося їх продавати, змушував свого «учня» постійно переглядати нові випуски Amazing Stories, виписував йому величезні листи про оповідання, які Рей написав тощо.Каттнер навіть дописував за Рея оповідання: так і сталося з історією The Candle, що вийшла в 1942 році у випуску журналу Weird Tales. Бредбері згадував:«Останні двісті слів у The Candle були написані ним. Він написав їх, аби показати, як завершувати історії, але я сказав: "Я не зможу придумати нічого краще, можна я лишу твій кінець?". Він сказав: "Залишай". Тож кінець цієї історії — його. Вона не надто хороша, але це був початок: моє перше оповідання у Weird Tales».🤲🏻 Таким чином Бредбері не раз допомагала і Брекетт: в одній з його історій, The Scythe, що вперше вийшла у 1943 році у Weird Tales, перші п’ятсот слів були написані нею (що цікаво, враховуючи, що сама Брекетт ніколи не публікувалася у цьому журналі 🤨), бо в Бредбері ніяк не виходило оформити гарний початок для історії. Те саме сталося й з іншим оповіданням Бредбері — Tomorrow and Tomorrow.Згодом, коли Бредбері більш затвердився у своїй письменницькій ролі, Лі теж попросила його про послугу — допомогти написати їй історію Lorelei of The Red Mist, коли у неї було обмаль часу на це. Бредбері згадує, як дав Брекетт прочитати готовий результат:«Вона вже закінчила половину історії, тож їй потрібні були останні шість чи сім тисяч слів, наскільки я пригадую. Чи зміг би я це зробити? Простіше простого. Я — клон Брекетт».«За десять днів я написав останню половину Lorelei і відправив її Лі.— Та будь ти проклятий! — кричала вона. — Це неймовірно! Я не можу сказати, де закінчуюсь я і починаєшся ти.Я думаю, що навіть просльозився. Це було щось на кшталт випуску з Брекеттської академії».🖌 Звичайно, це були далеко не всі письменники, з якими Бредбері судилося познайомитися у той період:«Я отримував подібну увагу від усіх цих прекрасних письменників і я дуже вдячний їм за їхнє натхнення».На світлині: Вірджинія Лейні, Рей Бредбері та Марк Бланк.