Сміливість, про яку я постійно забуваю.Я часто заглиблююсь у самоаналіз, щоб краще пізнати себе.Чому мені добре? Чому погано? Чому тут у мене вийшло, а ось тут — ні? І так далі.Останнім часом у мені кристалізувалась одна думка, яку я раніше ігнорував.Банальна сміливість.Але не в сенсі «я сміливий, тому ставлю великі цілі».А в більш тонкому вигляді.Буває, ловлю себе на думках про дії чи завдання, які я відкладаю. Через новизну. Або через те, що вони незрозумілі.І ось я вже в самих глибинах своїх міркувань, дуже далеко від стартової точки всієї задачі.А стартова точка — це що?Це момент, коли можна було сказати собі:«Окей. Спробую. Зроблю все, що від мене залежить».Але замість цього:«Хм… завдання складне, я такого ще не робив. А раптом не вийде?..»І все.Другий варіант — це паливо для розуму.Пару годин жування сумнівів, питань про впевненість у собі, силу, слабкість, сенс.А воно нам треба?Мені здається, ні.Бо ж ми — сміливі. І я, і ти.Ми вже це доводили своїм життям.Так навіщо зливати енергію на сумніви?Знайомо? Напиши в коментарях «так», якщо впізнав себе.