24 лютого 2022 року - день, який закарбувався в пам’яті кожного з нас.Для кожного українця він був різним: хтось стояв у заторі на виїзді з міста. Хтось, схопивши дітей, біг сходами до підвалу. Хтось завмер, збираючи речі, бо як можна вмістити все своє життя в одну валізу й поїхати на невідомий термін і невідомо куди. Хтось опинився за кордоном і не міг знайти собі місця, знаючи, що вся його родина в Україні.Та для всіх нас цей день назавжди став трагічним, сповненим болю, відчаю й ненависті.Кожного війна наздогнала по-різному. Але вона наздогнала кожного.Чотири роки повномасштабної війни в Україні… Ці слова досі не вкладаються в голові. Уже чотири роки ми боремося за нашу свободу і волю. За наше існування. Ми боремося за те, щоб наші діти й правнуки могли гордо сказати, що вони - українці, громадяни єдиної, сильної та неподільної держави в самому центрі Європи. Чотири роки безперервних зборів, донатів, фраз «треба терміново закрити збір»Чотири роки з того моменту, як ми об’єдналися заради спільної мети й, попри все, продовжуємо триматися пліч-о-пліч, формуючи майбутнє України. Чотири роки, як ми всі змінилися. Як змінився наш світогляд і розуміння того, хто ми є і ким є інші.Ми назавжди залишаємося вдячними тим, хто боронить нас і нашу країну. Поки вони тримають зброю, ми тримаємо слово, пам’ять і відповідальність.НСФ вже чотири роки об’єднує, підтримує та діє заради України тут і зараз. Перебуваючи далеко від дому, ми залишаємося поруч із Україною: підтримуємо, говоримо про війну, об’єднуємо людей і працюємо заради майбутнього нашої держави. Бо де б ми не були, ми залишаємося українцями.Вічна памʼять загиблим.Слава Українським Героям.Слава Україні🇺🇦