Продовження попередньої публікації❤️ Мелузіна Фей Пірс пішла значно далі. Вона прямо писала, що хатня праця не є ніякою природною самопожертвою, і що жінки мають об’єднатися, аби змінити саму організацію побуту. Її ідея полягала у створенні кооперативів із ведення домашнього господарства. Кожна родина мала зробити внесок для придбання спеціальних приміщень і обладнання, які забезпечували б усіх учасників їжею, чистим і випрасуваним одягом тощо.На першому поверсі таких будівель мали розташовуватися бухгалтерія, примірочна та кабінет консультанта. На другому — виробничі кімнати для шиття, прання й приготування їжі. На третьому — їдальня, гімнастичний зал і читальня.Жінки могли або працювати в кооперативі й отримувати зарплатню, або використати вивільнений час для професійного розвитку в іншій сфері — або ж просто для того, щоб бути, «більш спокійними та радісними» ❤️.Освічена еліта Массачусетсу підтримала ідею й наважилася на експеримент. Уже в 1869 році відбулися перші збори Cambridge Cooperative Housekeeping Society. Було сформульовано суть проєкту — створення домогосподарств нового типу на основі сучасних уявлень про ефективний розподіл праці та управління ресурсами. Майже сто жінок прийшли на публічну презентацію.Невдовзі кооператив отримав наглядову раду й ресурси для відкриття пральні. 💔 Втім, не всі жінки, які прагнули долучитися до експерименту, змогли це зробити. Причина була проста: їхніх чоловіків жахала сама думка про те, що їхні дружини «обслуговуватимуть» інших чоловіків — навіть опосередковано, через участь у кооперативі! (sic) 💔 Один із чоловіків, наприклад, заборонив дружині навіть думати про цей проєкт, бо через участь у зборах вона вчасно не пришила йому ґудзик. Паралельно деякі чоловіки учасниць створили власний чоловічий клуб, на зустрічах якого обговорювали способи саботажу ініціативи, бо вона могла підірвати їхній авторитет.💔 У результаті лише 12 родин реально долучилися до розбудови проєкту, і їхніх ресурсів виявилося замало. У 1871 році кооператив було ліквідовано.Звісно, ідея делегування щоденного приготування їжі кооперативам або громадському харчуванню нікуди не зникла — вона по-різному реалізовувалася в різних країнах. Але цей спалах руху, створеного жінками і для жінок, з часом майже забули. Тож я щиро рада була натрапити на цю книжку.