​Як влаштований цей світ​Стою зі своїм племінником біля автомата з іграшками. Того самого, де треба краном-хапалкою дістати м’яке звірятко. У мене - нуль. У Семена - три.Запитую племінника, чому в мене не виходить?- Бо ти намагаєшся взяти саме ту іграшку, яка тобі подобається. А я беру ту, яка лежить зручно.- А як же та іграшка, яку ти хочеш?- Рано чи пізно вона теж лежатиме зручно.- Хлопче, ти геній. Ким хочеш стати, коли виростеш?-Багатим.​Увечері Семен діловито подарує блакитне звірятко бабусі. Усміхнене авокадо - сестричці. А щось пухнасте та незрозуміле - маленькому песику.​І знаєте… він абсолютно правий. ​Поки ми вперто намагаємося отримати від долі, світу чи Всесвіту лише те, що самі собі намалювали в голові, - ми марно витрачаємо сили, нерви й час. Але при цьому часто не помічаємо того, що вже поруч і саме проситься в руки.​А можна інакше.​Брати можливості, які приходять зараз. Робити крок за кроком. Ділитися теплом. І тоді світ починає відповідати взаємністю.​Бабуся спече млинці. Сестричка обійме. Життя підкине новий шанс. І рано чи пізно те, чого ти справді хочеш, теж опиниться саме там, де ти зможеш легко це взяти.​Іноді мудрість - не в тому, щоб вперто тягнутися до недосяжного. А в тому, щоб помічати можливості, які вже навколо нас ❤️Світлячки 🌞