У 2024 році смертність в Україні становила 495 тис. осіб, а народжуваність 177 тис., тобто розрив у 2,8 раза. Природне від'ємне зростання населення (так, саме такий термін застосовують у демографії) становило торік 318 тис. осіб. Другий рік поспіль смертність перебуває на одному й тому ж рівні, практично не змінюючись. А ось і без того низька народжуваність в Україні впала ще на майже 6% (мінус 11 тис народжень). З урахуванням міграції за кордон і окупації територій, смертність, пов'язана з війною, становить зараз не менше 100 тис. осіб на рік. Цей показник за глибиною демографічного впливу можна порівняти з безперервною епідемією коронавірусу. Демографічно, Україна з 2020 року в умовній пандемії. П'ять років «не природного скорочення» населення, якщо так можна висловитися. Якщо війна - національна трагедія, то демографія - це національна катастрофа. За даними НБУ у 2024 році країну покинуло ще 500 тис. осіб. У 2025 році ця цифра може бути і вищою. Тобто сумарно, Україна в контексті людського капіталу втратила торік понад 800 тис. осіб: 500 тис. виїхали і ще стільки ж померли, а народилося лише 177 тис. осіб. Ще кілька років такого треку і точка відродження залишиться далеко позаду. Вона вже позаду, але ще є шанс. Маленький, але шанс.
Скажемо кілька слів щодо USAID. Широку громадськість, звісно, шокувала сума в 7 млрд дол «на гранти». Звернемо вашу увагу на кількох моментах. Перший - в українській реальній економіці немає матеріального кластера, який західні партнери бустили б на 7 млрд дол. Друге. Програми допомоги Ізраїлю, Єгипту та Йорданії, США не заморозили. Тому що всі ці програми є частиною пакетних геополітичних угод. Третє. Багато хто тільки зараз почав усвідомлювати ступінь фінансового впливу ззовні на наші «грантові еліти». Вплив цей настільки величезний і багатоскладовий, що вже створює ризики для національної безпеки України. І на завершення розповімо байку про те, як працюють проєкти у світі «великих грантів». Наприклад, відкривається грант на такий собі «проєкт реформи ринку землі» на 3 млн дол.2 млн відразу ж забирає собі «західний партнер», який впливає на ухвалення рішення. Українській стороні передається 1,5 млн дол. Український партнер залишає 1 млн собі, а на 500 тис дол знаходить аналітичну структуру «з ім'ям». Аналітична структура залишає 450 тис дол собі, а на 50 тис дол знаходить п'ять фахівців (юристи, аналітики, фінансисти тощо).«Профі» залишають 45 тис дол собі, а на 5 тис дол наймають 10 студентів, виплачуючи їм по 500 баксів на людину. Студенти списують проект реформи з відкритих джерел в інтернеті. Тепер найголовніше все красиво упакувати у звіті. Цим займаються особливі фахівці: насправді - це ціле мистецтво.
Реколонізація Заходу з боку Глобального Півдня. Фантастика чи реальний геополітичний ризик? Одна зі слабкостей постіндустріального Заходу в його конкуренції з індустріальним Глобальним Півднем - це втрата частиною західних політичних еліт усвідомлення первинності матеріального виробництва. Це сталося внаслідок того, що економіка Заходу набуває дедалі віртуалізованішого характеру. Фінансовий сектор, сектор послуг - це вже понад 70% ВВП і ринку праці в укладі постіндустріальних країн. Водночас Китай із питомою вагою у світовій економіці на рівні 15%, володіє приблизно 30% світової промисловості. Захід намагався сконструювати свій віртуальний метавсесвіт, у якому він, з одного боку, є емісійним центром світових фіатних резервних валют і депозитарієм інновацій, а з іншого - передає Глобальному Півдню на аутсорс основне матеріальне виробництво. А що тоді реколонізація? Це коли Глобальний Південь починає домінувати у сфері матеріального виробництва і «поприкушки» виробляє уже він сам у вигляді китайського ширпотребуПоки не відбувається криза у вигляді воєн і пандемій - реколонізація майже не відчутна. А ось коли потрібно збільшити випуск снарядів у мільйонах штук або медичного обладнання - дуже навіть відчутна. У віртуальній інформаційній бульбашці демократів та їхній когнітивній капсулі, промисловість - це щось безнадійно застаріле, щось, чим сучасна людина не повинна забивати собі голову, концентруючись на цінностях трансґендерної політики та екології.
Українці можуть потрапити до в'язниці за зберігання дров без документів про їхнє походження. Така норма передбачена за законом, ухваленим 10 жовтня Верховною Радою. Закон поки що не підписаний президентом. Адвокат Олексій Кінебас у коментарі «Суспільному» розповів, що якщо закон набуде чинності, правопорушниками можуть стати всі жителі сіл у Чернігівській області. Він заявив, що комусь загрожує штраф, а комусь і кримінальна відповідальність.«Внесено нову статтю до Кримінального кодексу та Адміністративного кодексу - незаконне зберігання деревини. Тепер може бути або адміністративна, або кримінальна відповідальність просто за зберігання, перевезення або збут. Наприклад, дві людини, подружжя, зберігають дрова на суму понад 30 000 гривень, не мають документів, де вони ці дрова купили. Кримінальна відповідальність передбачена від п'яти до семи років», - розповів адвокат. Якщо шкоду через незаконну вирубку або пошкодження дерев і чагарників буде кваліфіковано як істотну, пояснює адвокат, за це загрожує від 34 000 гривень штрафу, аж до п'яти років позбавлення волі. Усе залежить від вартості пошкодженої деревини та обставин. Якщо знищення дерев і чагарників кваліфікують як таке, що спричинило тяжкі наслідки в умовах воєнного стану, покарання прописано суворіше, пояснив Кінебас.
❇️ ЗМІ і чиновники вас більше не надурять. Розбираємось що таке держборг і яка його механікаМВФ підтверджує наш прогноз щодо рівня держборгу України. Нагадаємо, ми прогнозували в найближчий рік збільшення співвідношення держборгу України до ВВП до рівня 100%. За підсумками 2024 року на нас чекає 95% держборгу до ВВП, а за підсумками 2025-го - близько 100%. Ще більше значення має вартість обслуговування держборгу до ВВП. Вона збільшиться до рівня понад 5% ВВП, що можна порівняти з довоєнними витратами на оборону. Безпечний рівень держборгу для країни, що розвивається, яка займає в іноземній валюті, - не більше 60% ВВП. І цей індикатор закладено в Маастрихтські критерії членства в ЄС. Тобто, з таким боргом до Євросоюзу не візьмуть. І, найімовірніше, поставлять умову: ввечері гроші, вранці - членство. А можна навпаки? Можна! Але гроші вперед. Показник у 60% держборгу до ВВП виник, нагадаю, з формули: дефіцит бюджету / темп зростання валового продукту, де темп зростання = 5% на рік, а дефіцит бюджету = 3%. Неважко підрахувати, що під час війни за рівня дефіциту бюджету в 20%, темп зростання ВВП має становити понад 33% на рік. У будь-якому разі, зростання в 33% недосяжне. Можна за рахунок інфляції та зростання номіналу ВВП у гривні погасити внутрішній борг у національній валюті, але це спричинить девальвацію гривні та складнощі з погашенням валютного боргу (понад 60% у загальній структурі). А можна знизити інфляцію і за рахунок стабільності курсу і зростання валютного еквівалента погасити зовнішній борг у доларі та євро, але це призведе до складнощів погашення внутрішнього держборгу.
Сценарії розвитку
Після війни Україні потрібно реанімувати власний промисловий потенціал. І тут є варіанти. Для виходу на точку умовної Туреччини потрібна комплексна реновація промислового ядра. Для умовної Польщі — структурне розширення лінійки виробленої продукції та диверсифікація ринку праці. Для умовної Південної Кореї — інновації. Турецька модель передбачає застосування державних стимулів, польська — залучення масштабного зовнішнього фінансування, корейська — максимізацію внутрішнього інвестування у рамках державно-приватного партнерства. Саме в цьому контексті і народжуються три сценарії для України в рамках інституційної моделі Аджемоглу, Робінсона і Джонсона. Інклюзивний шлях розвитку для максимального залучення зовнішніх інвестицій та власного суспільства в базові економічні процеси та модель ринкової гри. Підвищення ефективності власних екстрактивних інституцій та потенціалу великого бізнесу для проведення нової індустріалізації. Умовно, це балансування між польською та південнокорейською моделями . Розбудова екстракційних інститутів з акцентом на експорт сировини з одночасним вивезенням капіталу з країни (небажаний варіант). Але для такого сценарію доведеться суттєво скоротити чисельність населення шляхом експорту не лише сировини та капіталу, але й трудових ресурсів, адже сировинна модель економіки не потребує численного населення (згадаємо приклад Монголії). Отже, ми описали базові стратегії для України в рамках концепції цьогорічних нобелівських лауреатів.
Сьогодні розглянемо ще один аспект функціонування НБУ під час війни або хто кого має фінансувати. Отже, просте питання - хто має бути гаманцем Уряду під час війни, якщо залишити зовнішю допомогу поза дужками (бо вона сьогодні є, а завтра її немає). Таким гаманцем для Уряду має бути центральний банк країни, в нашому випадку - НБУ. На початку війни, у 2022 році, здебільшого, так і було. Але ситуація кардинально змінилась у 2023-му році. Може так повпливало призначення Андрія Пишного на посаду Голови НБУ чи просто так співпало - судити не берусь. Але у 2023-му році вже не НБУ фінансував державу в особі Мінфіну, а Міністерство фінансів, тобто держава, фінансувала НБУ! Для умов війни це "унікальний випадок", який не має історичних аналогів та навіть віддалено подібних аналогій в інших країнах. Тут НБУ дійсно "вляпався" в історію монетарної політики країни, яка веде виснажливу війну. Отже цифри і лише цифри, жодних оціночних суджень. У 2023 році до загального фонду державного бюджету від НБУ у вигляді прибутку за попередній рік надійшло лише 35,9 млрд грнПри цьому, Мінфін у 2023-му році перерахував НБУ відсотки за військовими облігаціями та іншими видами зобов'язань у розмірі 121 млрд грн. Таким чином, від'ємне сальдо розрахунків НБУ та Мінфіну склало 85,1 млрд грн на користь НБУ. Нічого не нагадує вказана цифра? Всі ці кошти, тобто більше двох мільярдів доларів в еквіваленті були перераховані НБУ на користь банків за депозитними сертифікатами. В 2024-му році НБУ перерахував у державний бюдет знову відносно мізерну суму свого прибутку - лише 38,6 млрд грн, зоча затверджений Радою НБУ прибуток регулятора склав 76,6 млрд. Тобто рівень перерахування прибутку НБУ в державний бюджет склав лише 50%. А загалом, за 2,5 роки війни НБУ перерахував банкам величезну фінансову дотацію у вигляді відсотків за своїми депозитними сертифікатами - 227 млрд грн або майже 5,5 млрд дол в еквіваленті. Фактично мова про скриту емісію грошей на користь банків, хоча емісією Нацбанк у нас любить лякати дітей на ніч. Кому пішли ці кошти, може державним банкам? Візьмемо показник за два роки - 2022 та 2023-й. Банки отримали 174 млрд грн, з них приватні банки - 117,6 млрд грн, а державні - лише 57,1 млрд грн. І це при тому, що державні банки складають в структурі банківської системи України від 55% до 60%, якщо брати за рівнем активів чи пасивів. Тобто займаючи в загальній структурі банківської системи 40% приватні банки та їх акціонери отримали 67% доходів за депозитними сертифікатами Нацбанку, а державні банки з питомою вагою у системі в 60% отримали лише 33% доходів від НБУ. Якась модель Парето, вибачте, Пишного. До речі, за каденції Андрія Пишного прибуток НБУ у 2023 році скоротився на 44% у порівнянні із рівнем прибутку за 2022 рік. В той же час, комерційні банки у 2023 році отримали історично рекордний прибуток у розмірі 83,2 млрд грн (за сім місяців 2024-го вже 83,2 млрд грн). Це означає дуже просту річ: збитки НБУ у вигляді відсотків за депозитними сертифікатами трансформувались у прибуток комбанків за цими ж фінансовими інструментами. Як вам, приватизація прибутків та націоналізація збитків! Схема - дисцилят. І постійно виринає цифра у два мільярди доларів, немов хтось її "намалював".
В Україні запроваджують нову податкову реформу від міністра фінансів Марченка. Основне нововведення — оподаткування імпортних посилок. Якщо законопроєкт, ухвалений 18 липня 2024 року, набуде чинності, посилки від фізосіб вартістю понад 45 євро обкладатимуть ПДВ. Замовлення з іноземних інтернет-магазинів будуть оподатковуватися з нуля євро. Це нововведення викликає занепокоєння, оскільки під час війни посилки стали критично важливими, забезпечуючи українців необхідними товарами. Логістичні компанії, такі як Нова пошта, бачать гуманітарну складову цих відправлень і виступають проти податкових змін. Держава замість спрощення процесів для українців планує підвищити вартість імпорту на 20%, паралельно збільшуючи ставку ПДВ до 24%. Марченко пояснює це боротьбою з "тіньовим" бізнесом, але чи доцільно починати з простих громадян? Також варто замислитися, як митниця зможе контролювати мільйони посилок. Україні бракує ресурсів для такої масштабної адміністрації, що під сумнів ефективність нововведення.
Де Україні знайти гроші без підвищення податків Бюджетну діру в 500 млрд грн, необхідних для оборони країни, уряд хоче закрити, зокрема підвищивши податки. Проте жодним чином уряд не звертає увагу на великий об'єм ресурсу з тіньової економіки. Митниця Загалом контрабанда призводить до втрат державного бюджету приблизно на 300 млрд грн на рік. Із них близько 100-150 млрд грн припадає на неефективну роботу митниці. Підакцизні товариЛише через "сірі" схеми у підакцизних галузях держава втрачає близько 40 млрд гривень на рік. Відповідно до розрахунків фахівців аналітичних центрів, у 2023 році та I кварталі 2024-го спостерігалися різноспрямовані тренди щодо динаміки тіньової частки на ринку підакцизних товарів. У тютюновій галузі спостерігається зростання тіні з 6% у 2020 році до 19% за підсумками 2023 року. Через це минулоріч бюджет втратив у межах 18-20 млрд грн. Гральний бізнесНадходження з грального бізнесу складаються з двох великих частин: податків і ліцензійних зборів. Підрахунки легальних гравців ринку та Центру економічних стратегій свідчать, що за підсумками минулого року в тіні продовжувало залишатися близько 50% грального бізнесу. Тобто через нелегальних букмекерів та онлайн-казино держбюджет втрачає орієнтовно ще 37 млрд грн. Тобто з тіньових надер вітчизняної економіки можна видобути в межах 226-355 млрд грн. Це в рази більше, ніж планується отримати завдяки підвищенню військового збору й інших надходжень від громадян і бізнесу. Прогнозована сума – 121,8 млрд грн. Саме через підняття податків для легальних підприємців, ми можемо зіткнутися із ситуацією збільшення тіньової економіки. Залишаючи тіньовий ринок економіки, держава таким чином запрошує в тінь "білого підприємця".
Чому під час війни багато чиновників і депутатів купують нерухомість і автомобілі, а не навпаки. І до чого тут приватизація. Як ви вже помітили, електронні декларації багатьох публічних осіб приростають активами під час війни. Морально-етичний аспект цього я не обговорюю. Важливо інше - чому вони це роблять? Тому що вигідно. Нерухомість падає в ціні, особливо елітна. Чому ніхто з публічних осіб не продає свого нерухомого майна (ну за винятком тих, хто вирішив телепортуватися під чужими документами)? Відповідь проста - це невигідно і без крайньої потреби ніхто цього робити не буде. А крайньої потреби в цих колах ніколи не буває. Але чому тоді наші чиновники з такою маніакальною наполегливістю хочуть продати залишки ліквідних державних активів під час війни? Під час війни ти ніколи не отримаєш навіть мінімальної ціни мирного часу. Навіщо зараз продавати, наприклад, Об'єднану гірничохімічну компанію за 3,6 млрд грн або менш ніж за 100 млн дол? Це основа майбутньої кластерної моделі економіки і одного з ключових кластерів - титанового. Щодо титану, ефект мультиплікатора (зростання вартості готового товару порівняно із сировиною), один із найбільших - більш ніж 1:100. Навіщо нам віддавати 99 доларів, отримуючи лише один? І хіба 3,6 млрд грн врятують бюджет? Ми витрачаємо до 300 млрд грн на місяць або майже 10 млрд грн на день. Тобто, грошей від приватизації в 3,6 млрд грн вистачить менш ніж на півдня витрат Мінфіну. Може, краще почекати до закінчення війни і не розбазарювати національне надбання.
TGLIST.COM.UA
