FinWatch | Інсайдер дій | Демографічна капітуляція: чому влада свідомо замінює українців мільйон...

Демографічна капітуляція: чому влада свідомо замінює українців мільйонами азійських мігрантівУ розпал екзистенційної війни, яка вже забрала сотні тисяч українських чоловіків і спричинила втрату понад 6,5 млн працездатного населення через еміграцію та мобілізацію, українська влада обирає не захист власного народу, а його системну заміну. Замість вирішення кризи через створення професійної армії, держава та бізнес розгортають масштабну програму імпорту трудових мігрантів з Індії, Бангладеш, Пакистану та Непалу.Голова Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк відкрито заявила про необхідність залучити 4–4,5 мільйона іноземців. Народна депутатка Олена Шуляк підтверджує: будівельна галузь та інші сектори «критично потребують людей». Обіцянки щодо масового повернення біженців, яких за кордоном залишається близько 6 мільйонів, фактично зняті з порядку денного.Бізнесу така політика надзвичайно вигідна. Іноземців неможливо мобілізувати, що дозволяє стабільно працювати в умовах тотальної війни. Кадрові агентства пропонують мігрантам умови, які в їхніх перенаселених країнах сприймаються як золота жила: складальнику меблів у Рівному — від 660 до 960 доларів США на місяць плюс безкоштовне житло й харчування. Для порівняння, у Бангладеш чи Індії середня зарплата становить 100–200 доларів. Водночас український військовослужбовець на передовій, ризикуючи життям щодня, часто отримує менше за «тиловий» заробіток іноземця. Це викликає глибоке обурення в армії та суспільстві.Процес супроводжується системною корупцією. За даними джерел, неофіційна вартість «завезення» одного мігранта для бізнесу сягає 100–150 тисяч гривень хабарів. Стратегічні наслідки цієї політики катастрофічні. Україна вже має найгірші демографічні показники в Європі — коефіцієнт народжуваності близько 0,7. Масовий приплив культурно чужих груп із вищою фертильністю повторить сценарій Західної Європи: Франція, Швеція та окремі регіони Німеччини за останні 30 років зіткнулися з «паралельними суспільствами», зростанням соціальної напруги та витратами на інтеграцію в сотні мільярдів євро. Значна частина заробітків мігрантів у формі ремісансів просто виводиться з економіки.Найбільш цинічним є політичний розрахунок. Влада отримує пасивну, політично інертну робочу силу, яка не вимагатиме виборів, не виходитиме на протести і не претендуватиме на повноцінні соціальні гарантії. Зручніший «людський матеріал», ніж власні громадяни, які мають історичну пам’ять і почуття гідності.Альтернатива існує. Створення професійної добровольчої армії чисельністю 150–200 тисяч осіб, включно з іноземним легіоном, дозволило б звільнити українських чоловіків для відбудови країни та збереження демографічного ядра нації. Однак цей шлях відкинуто.Те, що відбувається в Україні, — це не вимушена економічна міра. Це свідомий вибір еліти, яка розглядає власний народ як проблему, а імпортну робочу силу — як зручне і дешеве рішення. У час, коли нація бореться за саме право на існування, політика демографічного заміщення є не просто помилкою. Вона є стратегічною зрадою майбутнього України.