⚖️ ФЕОДАЛЬНА АРИФМЕТИКА: Ціна «слуги» та ціна «господаря»В Україні склалася парадоксальна фінансова модель: ті, хто наповнює бюджет, отримують від нього мізер, а ті, хто його розподіляє — стають головними бенефіціарами. Порівняємо «вартість життя» для держави двох категорій: звичайного працівника реального сектору та топ-чиновника/судді.💰 1. Міф про «Ми всі платимо податки» Це головна маніпуляція.Звичайний українець: Створює нову додану вартість (ВВП). Його податки (ПДФО, ПДВ, ЄСВ) — це реальні «живі» гроші, які заходять у казну. Він — Донор.Чиновник: Не створює доданої вартості. Його податки — це фікція, просте перекладання державних грошей з однієї кишені в іншу. Глобально для економіки чиновник — це 100% витрата.📉 2. Прірва витрат: цифриЗвичайна людина:Вклад: Працюючи 35 років із зарплатою 20 тис. грн, громадянин генерує для держави близько 3,5–4 млн грн податків (разом з ПДВ).Отримання: Держава повертає йому мінімум: базова медицина та пенсія ~5-6 тис. грн. За 15 років пенсії держава витратить на нього ~1 млн грн.Баланс: Людина віддала державі в 3-4 рази більше, ніж отримала.Привілейований держслужбовець (суддя/прокурор/топ-чиновник):Утримання: Зарплата (100к+), премії, утримання апарату, службові авто, оздоровчі. Один такий «юніт» коштує бюджету 2–3 млн грн на рік. За 30 років кар’єри — це 60–90 млн грн витрат платників податків.«Золота» пенсія: Спецпенсія судді сягає 100–200 тис. грн/міс. За ті ж 15 років пенсії держава витратить на нього 20–30 млн грн.Баланс: Чиновник «з’їдає» податки десятків, а іноді й сотень працюючих українців.🏛 Висновок: Економічна модель України перевернута. Звичайний громадянин є інвестором збиткового підприємства «Держава», де дивіденди отримує лише топ-менеджмент. Один спецпенсіонер коштує бюджету стільки ж, скільки 20 вчителів на пенсії. Це не соціальна справедливість, це станова нерівність.