За своє життя я так і не знайшла відповіді, навіщо воно нам дається. Я далека від чистого гедонізму, хоча це і є моєю мрією. Мені завжди потрібен сенс кожної дії, якась вища мета — і кожного разу про це шкодую. Я — Ницо Потворно і його пост про джинсову куртку, що висить на пустому стільці. Тому зараз моя ціль — просто зупинитися. Дивитися, як швидко рухаються хмари, змінюючись із купчастих у перисті (вибачте, але сьогоднішню погоду не я замовила); як градієнт неба перетікає в сутінки; як розбивається вода об каміння і як відчувається мох під долонею. Спостерігати за людьми: як вони сміються, як тепло ставляться до інших і як щиро дивуються простим речам. Словом, «шо сказать, якщо воно канєшно».Що є найбанальнішим, за що можна зачепитися в цьому пошуку? Звісно, це їжа:Що дає садівництво? Ну, воно дає їжу. Воно дає спільноту. Їжа, як я чув, нам потрібна обов'язково. Я чесно думаю, що для людей і для світу загалом єдине можливе майбутнє — аграрне, — Зак Галіфіанакіс у «Це шоу про садівництво».Його «експерти» у цьому серіалі — не менші диваки. Здається, вони просто беруть від життя те, що хочуть, не особливо знаючись на справі. Ніхто й не обіцяв, що «Це шоу про садівництво» буде просвітницьким — це мила, тупувата розвага. Проєкт міг бути звичайним блогом на YouTube, але Галіфіанакісу треба комерціалізуватися. І я не проти, бо його щирість справді заземлює — він шокований від того, як садять помідори та моркву, захоплюється відповідями дітей та тим, як живуть інші.Проте, якщо про «Секрети від шефа» чи «Вуличну їжу» ви точно знаєте, я дуже раджу «Інгредієнти для нашого життя» від Рене Редзепі. Він не просто розповідає про їжу, а вчить розуміти інгредієнти, досліджує їхню етнографію та значення для народів. І ще співтворцем проєкту є Кері Фукунаґа — це вже знак якості.Мій список найкращих серіалів 2026 року:➖ «Сусіди»➖ «ВДС Сент-Луїс»➖ «Диво-людина»➖ «Історія кохання»➖ «Лицар Сімох Королівств»#житомирськийкінофестиваль