Сьогодні в Києві – День жалоби. І я переконаний: ця дата має бути вшанована на постійній основі.18 червня — день, який навіки закарбувався в історії 7 зведеної роти 129 батальйону 112 бригади ТрО і в цілому всієї територіальної оборони України.Цього дня 86 військовослужбовців тероборони міста Києва, прикомандированих до 34 батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади, вирушили на своє перше бойове завдання — утримати стратегічну трасу Р66.Реальність виявилась жорстокою: важкі бої, оточення та відсутність підкріпленняУ тому пеклі 10 українських воїнів залишились до кінця. Вони не відступили. Вони трималися — мужньо, самовіддано, до останнього подиху.У червні 2022 року більше 100 військових зникли безвісти.Декого вдалося повернути з полону. Але багато хто досі не знайдений.Дякуємо кожному, хто боронив Луганщину.Дякуємо тим, хто живий.Схиляємо голови перед загиблими.І не перестаємо шукати зниклих.Завдяки наполегливій роботі, вдалося повернути додому 8 із 10 полеглих Героїв — з честю, пошаною, гідністю.Сьогодні ми відкрили меморіальні дошки двом воїнам, які служили у складі 129 батальйону 112 бригади ТрО. Олег Кирилюк — справжній син Оболоні.Народжений 16 лютого 1993 року, він навчався у школі №210, згодом — в Академії адвокатури України. У 2013 році — учасник Революції Гідності. У 2022 році добровольцем приєднався до лав тероборони.Загинув 18 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тошківка, Луганської області.Олег був мужнім, цілеспрямованим, глибоко освіченим. Позивний «Боб»— за любов до музики. Але найголовніше — він був людиною честі.Вдячність його матері — Людмилі Кирилюк, яка виховала трьох синів-захисників.Також, сьогодні ми відкрили дошку на фасаді будинку Героя - Анатолія Анатолійовича Кольцова, позивний «Краб».Він народився 22 липня 1972 року в Києві. У перші дні повномасштабної війни пішов до ТрО Оболоні, де служив стрільцем.Проходив вишкіл, навчався, писав рапорти — хотів бути там, де найважче. І таки потрапив на передову.Героїчно загинув 18 червня 2023 року на околицях села Іванівське Бахмутського району.Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Щиро дякую матері та дружині Героя за зворушливу промову та памʼять яку ви зберігаєте!Обидва Герої — приклад незламності, сили духу та справжнього українського характеру.Сьогодні з нами були рідні, побратими, друзі. Було багато сліз, обіймів, спогадів. Але головне — була вдячність.Вдячність за життя, яке ми маємо, завдяки тим, хто віддав своє.Пам’ять про кожного з них — наш обов’язок.Їхні імена мають жити в наших діях, у нашій державі, яку вони боронили.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook