«Один із способів розгадати загадку дружин із депресією, які називають свій шлюб «щасливим», — розглянути процес соціалізації як деформацію, що робить жінок придатними для шлюбу в тому вигляді, в якому він існує зараз. Юним дівчатам обрізають крила мотивації або забинтовують стопи їхнього розуму, постійно запевняючи, що це для їхнього ж блага. Інакше їх ніхто не полюбить, не візьме заміж або не буде про них піклуватися. А якщо навіть таке і трапиться, вони будуть нещасними, і, маючи крила й уміючи літати або незабинтовані ноги й уміючи бігати, відчуватимуть себе в’язнями.

Можливо, колись це мало сенс. Гарне питання: невже це досі так? Але є сенс чи ні, у цьому досягається успіх. Жінкам не відрізають крила й не бинтують ноги, а роблять їх нездоровими. Щоб бути щасливою у відносинах, які в традиційному шлюбі є досить обтяжливими для жінки, вона повинна бути трохи психічно нездорова. Жінка, яка звикла вільно проявляти себе, не може бути щасливою в такому шлюбі; він би її сильно обмежував і тиснув на неї. Тому свідомість дівчаток «деформують», так само як колись у Китаї деформували ступні, щоб вони були задоволені шлюбом. Ймовірно, жінки скоріше хворі й тому кажуть, що щасливі в шлюбі, ніж хворі через шлюб.

Деякі дослідниці вважають, що так воно і є. Вони зазначають, що стандарти психічного здоров’я для чоловіків і для жінок значно відрізняються, і якби ми оцінювали жінок за чоловічими критеріями, то вони виявилися б далеко не здоровими. Покоління тому американський психолог Льюїс Тьормен міг вважати слухняних, консервативних, покірних, неагресивних, нерішучих, обережних, чутливих жінок емоційно стабільними та врівноваженими. Це були ті, хто зміг вписатися в ці стандарти. Вони пристосувалися до положення, до якого їх готували з дитинства. Їм подобалося йому відповідати. Вони – ті, кого він називав «щасливими» заміжніми жінками.

Але сучасні психологині бачать це під іншим кутом. Інґе К. Броверман та її співробітниці, наприклад, запитували, чи не є поєднання таких якостей, як «велика покірність, менша незалежність і сміливість, схильність до впливу, менша агресивність і менша схильність до суперництва, менша стійкість до незначних проблем, вразливість, емоційність, більша схильність до самолюбства через зовнішність, менша об’єктивність» — тобто поєднання рис, які деякі психологині приписували дорослим жінкам, — дивним для характеристики «дорослої здорової людини». Дослідниці дійшли висновку, що існують подвійні стандарти психічного здоров’я: одні для чоловіків, інші для жінок. У критерії жіночого психічного благополуччя включені викривлення, необхідні для того, щоб вписатися в щасливий шлюб.

Дівчаток соціалізують настільки добре, що багато дружин (можливо, навіть більшість) не лише відчувають задоволення від шлюбу, а й люто зневажають тих, хто сумнівається в їхньому щасливому заміжжі. Вони настільки пристосовані до підкорення і слабкості, що будь-які зміни, які могли б призвести до більшої незалежності, їх лякають. Вони успішно змирилися з умовами свого існування. Вони не знають іншого. Вони не знають про інші способи життя, які могли б принести їм більше задоволення, або не хочуть про них знати. Їхню клітку можна відкрити. Вони з неї не вийдуть.»

— Джессі Бернард «Майбутнє шлюбу» ("The future of marriage")