До появи Pantone колір описували через образи, асоціації та тілесні відчуття. Мова люкса століттями тримається на порівняннях і контексті - чорний як вулканічний пісок, як крила ворона, білий як слонова кістка, зелений як мох після дощу.Наприкінці XVIII століття німецький геолог Абраам Вернер створив класифікацію зі 110 кольорів. Кожен відтінок він пояснював через природу: тварин, рослини, мінерали.У 1814 році художник Патрік Сайм доповнив цю систему зразками кольорів. Нею користувався Чарльз Дарвін під час подорожі на кораблі Біґль у 1831 році, каталогізуючи флору і фауну. Цей довідник став фундаментом Pantone, коли той ще говорив мовою образів і живої матерії.Часи змінюються, сьогодні існує цифрова версія для люкса, бо люкс досі продає не колір, а відчуття - червоний як сік граната, як витримане вино, як рубін, як вогонь у каміні. Людина одразу реагує на асоціації та відчуває смак, щільність, температуру, фактуру, колір стає переживанням Та існує версія з номерами якою користується мас маркет. Зайшов в епіцентр, обрав код номера Pantone, намішали тобі у відрі фарбу. У цьому і є різниця між користувачем Pantone та архітектором сенсів, перший обирає номер, другий створює відчуття, які запамʼятовуються.