Не кожне «зараз» – ваш момент. Але й не кожне «потім» буде можливим 🍀

Ми часто говоримо собі: «Якщо моє – нікуди не дінеться».

Іноді це правда. А буває, за цим ховається страх дій.

Ще подумати, почекати, зібрати інформацію, ще раз усе прорахувати і запитати поради експерта. Все це ніби повертає контроль.

І іноді це дійсно необхідно. А буває – так проявляється наше бажання залишити все як є. Навіть якщо напозір ми кажемо інакше.

Є й інша крайність – хапатися за кожну можливість. 
 
Іноді – це потік щасливих збігів і обставин. А буває – панічний страх пропустити щось важливе у своєму житті.

Тому удача для мене – це не про «біжи, поки двері відчинені». А про здатність бути настільки присутнім у своєму житті, щоб тонко відчути: ось це – моє. Ось тут – час.

Не гнатися за шансами, але й бути відкритими і готовими до них.
Не зі страху чи поспіху. І не тому, що «треба».
А зі свого внутрішнього так. Із гідності, достойності, впевненості.

Відчуваєте цей тонкий баланс?
Знаєте людей, які це випромінюють завжди і всюди?

От саме це будемо досліджувати на Кайтенах практикуму «Код удачі у взаємодії з Життям»: вчитися чути себе в моменті й не пропускати власне життя в очікуванні ідеального моменту.

🍀 Старт – 20 жовтня.

[ПРИЄДНАТИСЯ ДО ПРАКТИКУМУ]

Поділіться зі мною у коментарях, де ви частіше буваєте

1️⃣ у ситуації «ще не час» – довго думаєте, перевіряєте, чекаєте більшої впевненості і упускаєте момент.

2️⃣ у стані «треба брати!» – хапаєтеся за можливість одразу, бо боїтеся, що іншої вже не буде.