Цей день настав. Ми пишемо для вас лонгрід 🫶

ІСТОРІЯ ОДНОГО ШЕФА: як Борис Крикун з ІТ-сім’ї потрапив на кухню мішленівського ресторану в Торонто

Коли до нас звернулися батьки Бориса, все виглядало як класика жанру: тато й мама — ІТ-спеціалісти, син — очевидно, має продовжити традицію тим паче це дуже перпективно (вони не помилились). Але наш профорієнтолог поглянув глибше. Замість “вибрати щось престижне”, ми вирішили розібратися — що реально драйвить Бориса? Аналіз оцінок, інтересів і профорієнтаційне інтерв’ю показали: а ІТ — це не його. Зовсім.ТОЧКА А:

Виявилось, що Бориса тягне в готельно-ресторанну справу. Подорожі, динаміка, команда, естетика, атмосфера. І головне — можливість жити в русі, рости через практику. Батьки були шоковані: «Ну як це так?! Ми ж інженери!» Але дали синові свободу. І це змінило ВСЕ.ТОЧКА Б:

Борис обрав Канаду. Спочатку — сумніви: «Це точно моє?». Але чим далі — тим глибше захоплення. На практиці він відкрив для себе кулінарію. І вже не відпустив. Сьогодні Борис — шеф-кухар у Мішленівському ресторані в Торонто. У сфері, де головний інструмент — не ноутбук, а ніж. Його шлях почався не з меню — а з чесної розмови: «Що мені реально подобається?»БАТЬКИ ПОТІМ СКАЗАЛИ:

«Ми зрозуміли головне: замість тиснути — краще питати. І чути відповіді».«Дати вибір — це не втратити контроль. Це дати шанс на успіх.»Мораль?

Іноді шлях до зірок лежить не через код, а через кухню. Не бійтеся дозволити своїм дітям бути не такими, як ви. І, можливо, одного дня ви замовите стіл у ресторані, де ваш син — не гість, а той, кому кості аплодують після вечері.

💫

А як би ви вчинили?