Головне не забути, хто наш справжній ворогМені здається, що у кожному срачі важливо не перейти ту межу, після якої нормальні стосунки стають неможливими.Але якщо не назва українського військового підрозділу, то знайшовся б інший привід для блокування переговорів щодо вступу України до ЄС. Схоже, Варшава дедалі болючіше сприймає той факт, що Київ уже став самостійним суб’єктом європейської політики, якому більше не потрібен постійний «адвокат».Заява Туска щодо можливих переговорів із рашистами лише підтверджує, що суперечки між нашими країнами нікуди не зникли.Але якщо говорити чесно, то деякі межі раніше перейшли саме поляки.Коли висипали на землю українське зерно, за яке наші аграрії нерідко платили власним здоров’ям, а інколи й життям.Коли блокували кордон і затримували вантажі, серед яких були поставки для війська. А нестача озброєння на фронті це завжди чиєсь життя, зруйнована інфраструктура, розбиті домівки та постраждалі цивільні.І найголовніше. Примирення вже було. І не один раз.Але щоразу знаходиться новий привід, щоб принизити Україну або українців.Ініціаторами цієї хвилі протистояння були не ми.Ми не втручаємося у внутрішні справи інших держав і точно не повинні отримувати вказівки, як називати власні підрозділи, героїв чи власну історію.Повага має бути взаємною.До речі, польські державні нагороди вже повернули українські експрезиденти. І це теж певний сигнал.Найнебезпечніше зараз не сама суперечка.Найнебезпечніше, якщо через взаємні образи ми забудемо, хто є справжнім ворогом.Бо кожна тріщина між Києвом і Варшавою автоматично працює на користь кремля.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)