Ви теж бачили цей сюрреалізм із параду в москві?- Це ви з чиїми портретами йдете?- Це мій дід, який воював у Другій світовій… і мій син, безвісти зниклий цього року.- Вітаю! У вас подвійне свято!І дивлюся це… та навіть не одразу розумію, як на таке реагувати.Бо нормальна людська реакція на слова «син безвісти зник» - це напевно тиша. Хоча б кілька секунд. Людина мала б спіткнутися об ці слова. Замовкнути. Подивитися в очі.А тут у автоматична відповідь - «вітаю».Цинізм якогось уже промислового масштабу. І найгірше, що це звучить буденно. Наче людина сказала щось про погоду чи про чергу в магазині.Ось що робить із суспільством багаторічне життя в декораціях «побєдобєсія», де війна давно стала не людською трагедією, а частиною шоу: марші, прапорці, сцени, гасла, телевізійна істерика, та якась дика гордість за зниклого безвісті сина…Там смерть уже не вибиває з розмови. Вона стала частиною ритуалу.Дід із портрета колись ішов на війну, щоб його діти та внуки жили.А тепер поруч несуть фото сина, який зник уже в новій війні. І коли смерть стає частиною святкового сценарію - суспільство вже давно втратило щось набагато важливіше за здоровий глузд.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)