Криза ідентичності в еміграції та шляхи її подолання

Сьогодні розкажу про один з складних викликів, що стає перед українцями під час еміграції — кризу ідентичності. Загалом, ідентичність — це те, що визначає нашу унікальність та допомагає зрозуміти, хто ми є насправді. Переїзд у іншу країну часто супроводжується відчуттям розгубленості та втрати себе, що в психології називається кризою ідентичності. Криза ідентичності під час еміграції включає в себе ряд питань: Хто я? До якої соціальної групи я належу (етносу, нації, народу)? Культури, традицій, соціальних норм якої країни мені варто притримуватись? І так далі.

До прикладу, уявімо, що українець емігрує до Канади. Після певного часу він починає сумувати за домівкою, попереднім життям та оточенням. Те, що раніше було важливим, зараз здається втраченим, а українська культура та традиції ніби більше не мають значення на новому місці. Незнання мови ще більше підсилює відчуття себе "чужим серед чужих", додатково загострюючи кризу ідентичності та ускладнюючи процес адаптації.

І тут існує два можливі шляхи, якими ця особа може піти для подолання кризи ідентичності:

▪️Варіант 1: Залишитись українцем, проживаючи в Канаді. У цьому випадку вона буде працювати з українськими емігрантами, спілкуватись українською, плекати рідну культуру і традиції разом з українською спільнотою. І так, у кожній країні можна знайти приклади наших співвітчизників, які протягом 20 років проживають у статусі емігранта. Вони будують свою "маленьку Україну" всередині іншої держави, проте, на жаль, так і не оволодівають мовою цієї країни і не користуються її можливостями.

▪️Варіант 2:

Повністю відмовитись від української ідентичності: намагатися якомога швидше «влитись» у нове оточення, спілкуватися виключно з місцевими та переймати їх спосіб життя та культуру. Іноді такі особи миттєво переходять на іншу мову в соціальних мережах і висвітлюють культуру та звичаї вже нової країни. Така поведінка може свідчити про внутрішній конфлікт або комплекс меншовартості, який людина намагається компенсувати в такий спосіб.

Наслідки кожного вибору значущі. У першому випадку людина обмежує себе у встановленні соціальних зв’язків з місцевим населенням, розумінні культури та тонкощів життєвої організації іншої країни, а отже, важче адаптується. У другому випадку відбувається асиміляція, тобто повне розчинення в культурному середовищі іншої країни, що може призводити до втрати зв'язків із попереднім оточенням та власним минулим.

Обидва варіанти є складними з психологічної точки зору, оскілки присутнє уникнення: своїх страхів, прийняття іншого або власного походження та минулого. Дослідники стверджують, що успішна адаптація можлива тоді, коли формується так звана бікультурна (подвійна) ідентичність, коли людина відчуває себе комфортно і як українець і, наприклад, як канадець. Отже, збереження зв’язку з Батьківщиною важливо для адаптації не менше, ніж інтеграція у нове суспільство. А для подолання кризи ідентичності можна жити так, щоб обидва аспекти ідентичності гармонійно поєднувалися, збагачуючи нашу особистість та надаючи велику кількість переваг.

А Ви як вважаєте: чи була у Вас криза ідентичності? Як з нею справлялись?