Четверте, НАТО. Попри війну і складну міжнародну ситуацію, ця тема не повинна відходити на другий план. А особливо на фоні позитивних результатів Саміту Альянсу в Анкарі і рішення про поглиблення взаємодії НАТО з Україною та надання 140 млрд доларів підтримки для нашої держави. Навпаки, українська дипломатія має працювати ще активніше, щоб питання членства України залишалося серед пріоритетів Альянсу. Україна має не лише просити про підтримку, а й формувати бачення своєї майбутньої ролі як одного з гарантів європейської безпеки.П’яте, Глобальний Південь. Китай, Індія, Бразилія, Південна Африка та інші впливові держави цього регіону залишаються напрямком, де українська дипломатія поки що не досягла результатів, на які розраховувала держава. Насамперед це стосується Пекіна. Сьогодні логіка міжнародної політики полягає вже не в тому, що Китай шукає шлях до великих столиць світу, а в тому, що великі столиці світу шукають шлях до Пекіна. Україна також повинна бути присутньою у цьому процесі. Чим менше міжнародної підтримки залишатиметься у Росії, тим швидше наблизиться справедливий мир.Міністр закордонних справ нового Уряду отримає непросту, але водночас унікальну можливість. Це шанс не пояснювати помилки минулого, а виправити їх. Шанс повернути українську дипломатію на висхідну траєкторію. Шанс зробити так, щоб зовнішня політика знову почала приносити результати в найкращих інтересах української держави.Бо дипломатія сьогодні - це не додаток до війни. Дипломатія сьогодні - це другий фронт України. І від успіху на цьому фронті залежить не менше, ніж від успіхів наших воїнів на полі бою.