🇪🇸 | Однакові правила починаються вдома

Ла Ліга вимагає від ФІФА та Джанні Інфантіно прозорості, участі, пропорційності та системи стримувань і противаг. CVC, фінансовий контроль і справа «Барселони» дозволяють поставити запитання: що відбувається, коли ці самі принципи застосовуються до моделі, яку очолює Хав'єр Тебас?

Тебас уже багато років вимагає від Джанні Інфантіно більш прозорої ФІФА, кращого контролю та більшої кількості стримувань і противаг. Минулими вихідними він додав ще один принцип, із яким важко сперечатися: у питаннях фінансового контролю мають існувати «однакові правила для всіх».

Він має рацію.

Проблема хороших принципів у тому, що неможливо обирати, до кого їх застосовувати.
Ла Ліга разом із Прем'єр-лігою, Бундеслігою та Серією A фактично підписала кодекс належного управління ФІФА: реальна участь зацікавлених сторін, рішення, засновані на доказах, прозорість, пропорційність, розмежування регулювання та бізнесу й ефективний контроль за тими, хто здійснює владу.

Чудово.

Але належне управління не може працювати як рада, яка збирається в Цюриху, а після приземлення в Мадриді про нього забувають.

Тому застосуймо до Ла Ліги рівно ті самі правила, яких Ла Ліга вимагає від ФІФА. Першим дзеркалом є FIFA Forward Enterprise (FFE). Ліги ставлять під сумнів її систему управління та вимагають, щоб ініціативи такого масштабу передбачали достатній обсяг інформації, незалежну оцінку та ефективну участь усіх зацікавлених сторін.

Порівняння з CVC неминуче. Не тому, що ці дві операції є юридично еквівалентними – це не так – і не тому, що CVC є незаконною. Провінційний суд Мадрида нещодавно підтвердив законність операції, хоча «Реал Мадрид» оголосив про намір подати касаційну скаргу.

Паралель полягає саме в системі управління. LaLiga Impulso передбачала залучення 1,994 млрд євро в обмін на 8,2% участі в певних видах бізнесу та чистих розподілюваних доходах від аудіовізуальних прав протягом 50 років. Операція отримала широку більшість голосів, а приєднання клубів до неї було добровільним. Але рішення такої значущості цілком можна піддати тому самому аналізу, якого зараз вимагають щодо FFE: які альтернативи розглядалися? Які незалежні оцінки були надані? Якою була участь усіх зацікавлених сторін? Як захищаються ті, хто не погоджується, від рішення, наслідки якого триватимуть пів століття?

Законність операції та якість її управління – це різні площини. Те, що рішення є юридично чинним, не заважає аналізувати, як його було ухвалено, яка інформація була доступною та які механізми стримувань спрацювали. Йдеться не про повторне відкриття питання CVC. Йдеться про застосування того самого стандарту.

Друге дзеркало ще цікавіше – фінансовий контроль.

Ла Ліга цілком обґрунтовано може стверджувати, що її модель допомогла впорядкувати фінанси професійного футболу Іспанії. Але система контролю легітимізується не лише своїми цілями. Важливими є також передбачуваність її правил, їхнє однакове застосування та правова визначеність.

Власні Правила підготовки бюджетів Ла Ліги проголошують «прозорість, об'єктивність, пропорційність і недискримінацію». Водночас система має значні можливості для зміни та адаптації. Лише у 2025 році до неї було внесено тринадцять змін, спрямованих на пом'якшення різних вимог.

Гнучкість не означає свавілля.

Але що більшим є простір для адаптації норми, то більш обґрунтованим має бути кожне рішення і то важливішим стає гарантування того, що зараз вимагають від «Манчестер Сіті»: однакових правил для всіх.

«Барселона» є особливо показовим прикладом. У конфлікті навколо Дані Ольмо та Пау Віктора і операції з VIP-ложами сама Вища рада спорту Іспанії зазначила, що Орган з валідації бюджетів Ла Ліги спочатку схвалив операцію, а згодом «той самий орган висловив іншу позицію щодо тієї самої операції».

Це не доводить надання привілеїв. Так само це не доводить жодного порушення.
Але це демонструє, чому правова визначеність і передбачуваність мають значення під час здійснення фінансового контролю. Якщо одна й та сама операція отримує різні оцінки, необхідно з абсолютною точністю пояснити, що змінилося, коли це змінилося та відповідно до якої норми. Адже саме цього зараз ліги вимагають від ФІФА: прозорих, об'єктивних, пропорційних, недискримінаційних рішень, які підлягають ефективному контролю.

І залишається третє дзеркало: регулювати та вести бізнес. Ла Ліга організовує змагання, здійснює жорсткий фінансовий контроль над своїми членами та комерційно використовує свій головний актив. Така модель дозволена іспанським законодавством. Але саме через це поєднання функцій потребує особливо сильних механізмів стримувань і противаг, технічної незалежності та ефективних механізмів перегляду рішень.

Належне управління не полягає в тому, щоб просто довіряти тим, хто здійснює владу, і сподіватися, що вони завжди діятимуть правильно. Воно полягає у створенні інституцій, здатних контролювати цю владу. Саме тому заява проти ФІФА є важливою. І було б помилкою сприймати її виключно як критику Інфантіно.

Це чудова програма належного управління для всього футболу. Зокрема й для тих, хто її підписав. Якщо для структурних рішень потрібна участь, це стосується і FFE, і будь-якої операції, наслідки якої триватимуть 50 років. Якщо мають існувати однакові правила для всіх, вони однаково діють і для «Ман Сіті», і для «Барселони».

А якщо регулювання та бізнес потребують стримувань і противаг, це однаково стосується і Цюриха, і Мадрида. Належне управління не визнає територіальних винятків. І правила, яких вимагають назовні, починаються з дотримання всередині.

Мігель Гарсія Каба – професор адміністративного права та член-кореспондент Королівської академії юриспруденції та законодавства.

@elfutbolico