Channel ВИХОВАННЯ З ЛЮБОВ'Ю💕 - @educationwithloven - №85119
Ніколи не думала, що мені доведеться говорити про це… Ну, як кажуть, завжди шукай у людях добре - а погане вони покажуть самі.На жаль, багато вихователів, моїх колег, через війну змушені були залишити свій дім, свої групи, своїх діток… Переїхати в інші міста, влаштуватись у новий садочок, починати все з нуля - і це вже подвиг.А ще поруч - власні діти, які також звикають до нового місця, нових людей, нових стін… І так хочеться, щоб хоч на роботі було "тепло". Новий колектив, нові діти, нові правила, новий світ навколо. Здавалося б, найважче вже позаду - та ні, справжнє випробування почалось саме там..На жаль, на роботі деякі мої Колежаночки стикнулися з самим справжнім булінгом зі сторони колег. Погляд, що "чужа". Шепіт за спиною. Невиразне "а у нас не так". Виставляють нового вихователя в невигідному світлі перед батьками...І жінка, яка вчора рятувала свою сім'ю від обстрілів, сьогодні намагається врятувати себе - від самотності серед колег. І вже не хочеться на роботу, не тому, що умови важкі, - а тому, що колеги ...булять.Я не розумію, коли люди, які теж виховують дітей, можуть дозволити собі принижувати іншу жінку, іншу виховательку. Це не просто непрофесійно - це жорстоко. Бо вихователь, який пережив втрату, переїзд, - і так тримається з останніх сил.Я не знаю, що у тих людей у голові… Може, якась ворожнеча, може - образи, може - неприйняття, що хтось приїхав зі сходу.Але одне я знаю точно: вихователь, який не поважає свого колегу, не може навчити дітей поваги, доброти й людяності. Діти ж відчувають усе!Може, варто згадати, що ми всі колись були "новими"? Що кожна з нас теж колись плуталася у документах, не знала, де що лежить, боялася першого ранку в новій групі?Ми ж не на змаганнях, ми - одна команда. Дитячі очі дивляться на нас однаково - і на ту, що працює двадцять років, і на ту, що прийшла тиждень тому.Давайте не будемо топити одна одну. Бо вихователь, який сьогодні стоїть поруч із вами, завтра може стати тим, хто підтримає саме вас, коли буде важко.Хочу звернутись до тих, хто стикнувся з таким болем, з холодом у колективі, відкритим булінгом від колег…Дівчата, рідненькі! Не дозволяйте чужій черствості зламати ваше світло. Ви пройшли стільки, що будь-яка тьотя-мотя з плітками вам - не перепона, а просто шум.Зосередьтесь на дітках - вони ваша справжня підтримка. Їх очі, їх сміх і довіра - це найщиріша оцінка вашої роботи.І якщо хтось намагається вас знецінити - не опускайтесь до їхнього рівня.Дівчата, ви дуже сильні.Ви мудрі, професійні, справжні.І завжди пам’ятайте: ті, хто дозволяє собі принижувати, роблять це не від сили - а від страху.Вони просто відчувають, що ви - кращі. Що у вас є щось, чого їм бракує: світло, щирість, талант, професіоналізм.Мудрі колеги ніколи не принижують. Вони підтримують, цікавляться, питають, діляться, вчаться одне в одної. Вони кажуть не "у нас по-іншому", а "а як це у вас?"...Дівчатка, якщо вам потрібна підтримка, слово, порада чи просто хтось, хто вислухає - звертайтесь. Я завжди підтримаю, чим зможу.🫶Завжди з теплом і повагою,Полісько Наталія🙎♀️
5040
25-10-15 18:08