Ціна найнижчої ціни в оборонних закупівлях

Історія з транспортом показала: за штучно «дешевий квиток» ми все одно доплачуємо з власної кишені податками й розбитими вагонами. Схожа ілюзія діє у сфері оборонних закупівель.

Існує переконання: якщо на тендері обрали найменшу цифру — значить, чиновник «зекономив народні гроші».

Голова Громадської антикорупційної ради при МОУ Юрій Гудименко влучно розбив цю догму у своїй статті:

«Фронт не отримує найнижчу ціну. Фронт отримує конкретний виріб належної якості. Або НЕ отримує. Бо найдешевший постачальник цілком може зірвати строки, провалити комплектацію чи відвантажити брак. І тоді держава не економить — вона платить пізніше. І ціна ця вимірюється не тільки гривнями, а й життям військових».

Зараз у Міноборони нарешті зрушила з місця справа з неціновими критеріями. Замість вибору лише найдешевшого — запроваджують математичну оцінку повної вартості: враховують реальний досвід застосування зброї в бою, історію виконання контрактів, відсоток браку і наявність виробництва на складі, а не просто обіцянки «під аванс».

Це не ручне роздавання грошей і не «зрада». Це елементарний ринковий підхід, де репутація і якість мають значення.

Коли держава перестає поводитися як сліпий завсклад і починає рахувати реальні ризики — виграють і солдати в окопах, і платники податків, чиї гроші не йдуть на вітер. Рух повільний, але напрямок нарешті правильний.

Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ