Варто розуміти одну річ: удари по Києву мають передусім на меті посіяти паніку й показати, що жодне місце в Україні не захищене від ворожих ударів. Ворог чітко й послідовно діє в цьому напрямку. Його мета - отримати невдоволення людей, яке має трансформуватися в кінетичні дії: мітинги, скарги в соцмережах і ще більший відтік населення. Завданням мінімум для міської влади в умовах того, що росія намагається звести тил з розуму, є правильна й адекватна комунікація. А взагалі, як правильно зауважив наш колега, саме міська влада винна в тому, що Київ досі сидить на двох радянських енергетичних мегавузлах ( Київська ТЕЦ-5Київська ТЕЦ-6) зручних для ураження. Тож на четвертий рік війни, незважаючи на складність цієї задачі, можна було б хоча б спробувати зробити рух у напрямку децентралізації енергетичної інфраструктури.

Але що точно є абсолютним ред-флагом у цій ситуації це закликати людей виїжджати з міста. Тобто Віталій Кличко визнав, що «енергетичну війну» ми програли? А як до таких закликів поставляться люди з прифронтових регіонів, де бюджет набагато менший? Пересічна людина, яка глибоко не цікавиться новинами, подумає:«Якщо вже мер столиці говорить такі капітулянтські наративи, то значить варто здаватися і всім разом рвати в Польщу, шансів ніяких». Але ж це неправда. Приклад Житомира доводить, що навіть міста з меншими можливостями можуть пристосовуватися до війни. Мабуть, варто спрямовувати зусилля саме на такий результат, а не на ботоферми, які вигадують безкінечні відмазки для пана Кличка.