​Відходи руйнувань — це не про логістику. Це про ризики ⚠️

Сьогодні їх подають як інфраструктурну задачу: швидкість розчищення, дробарки, тисячі тонн переробки. Але ми майже не говоримо, що саме міститься в цьому «будівельному смітті».❗ Це не лише бетон і цегла. Це азбест, хімічні залишки, горілі пластики, метал із домішками та дрібнодисперсний пил, який роками впливає на здоров’я людей. Ми говоримо про темпи демонтажу — і мовчимо про довготривалі наслідки для мешканців і працівників.⚖ Юридична невизначеність

Хто власник відходів? Хто відповідає за вилучення небезпечних компонентів? Що таке дроблений матеріал з точки зору права — відходи чи продукція? Поки відповіді нечіткі, ми відбудовуємо країну на правовій «сірій зоні».♻ Без обліку немає циркулярності

Скільки зібрано? Кому передано? На яких підставах? Без прозорої цифрової системи це не циркулярна економіка, а декларація.⁉️ Головне питання: чи існує державна стратегія управління відходами руйнувань як частини відбудови?

Бо відходи війни — це:▪ екологічний ризик▪ ризик для здоров’я▪ юридичний вузол▪ економічний ресурс▪ тест на спроможність держави діяти системноІ справа не в тоннах. А в тому, чи ми справді відновлюємо країну — чи просто переміщаємо проблему.

🔗 Більше: https://cutt.ly/dtn8gqVr