І вже зовсім поза здоровим глуздом позиція прокуратури, яка, в історіях з віджимом у громад сформованих і зареєстрований комунальних земельних ділянок на користь лісівників на основі матеріалів лісовпорядкування, сама перетворюється на щось подібне шахрайським колл-центрам, забираючи у громад майно і гроші за допомогою перекручення законодавчих норм.

Наразі численні позови Чернівецької обласної прокуратури з вимогою витребувати у Кам’янецької ТГ на користь ДП «Ліси України» і Чернівецької ОВА зареєстровані за громадою земельні ділянки перебувають на розгляді Господарського суду Чернівецької області в кількох справах. (Хоча, як наголошує адвокат Кам’янецької ТГ Георгій Фортуна, згідно з імперативними вимогами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, прокурор не має права підміняти державні органи чи державні підприємства, якщо вони самі здатні та вже здійснюють свій захист у суді).

А рішення голови цього суду Олега Проскурняка у справі за позовом Василя Гончара і Руслана Осипенка розглядають судді Західного апеляційного господарського суду під головуванням Романа Міліціанова.
В цивілізованій країни, якою є Україна, давно слід розібратися з правомірним застосуванням п 5 прикінцевих положень Лісового кодексу. Тим більше в судах.

На фото:
документи, які проливають світло на істину у справі № № 926/2529/25, зокрема Звернення  Кам’янецької сільради до директора ДП «Ліси України» Ігоря Зубовича щодо врегулювання питань землекористування та укладання договору про співпрацю. Адже державна реєстрація права власності за громадою ніяк не перешкоджає ДПЛУ набути статус землекористувача (див прикріплені файли). Закон дозволяє лісовому монополісту взяти в промислове використання землі будь-якої форми власності, будь-якої категорії і вести на них лісове господарство. Таких прикладів в країні — безліч. То ж яка, питається, насправді мета усієї цієї судової колотнечі?