Замок із тексту: як Бенкс руйнуює реальність«Кроки по склу»Єн Бенкс#зк_відгук Три інтригуючі історії, які пов’язані між собою, на перший погляд, лише легким дотиком: у першій (реалістичній!) йдеться про молодого закоханого художника на ім’я Ґрем, чий предмет кохання Сера ффітч буквально вислизає від нього; головний герой другої (параноїдальної!) історії — Стівен, якого щойно звільнили з роботи, і який переконаний, що він воїн з іншої планети, якому необхідно знайти «ключ» і «вихід»; а третя (фентезійна!) історія і зовсім відриває від реальності: двоє літніх людей — Квісс і Аджаї — заточені в замку за злочини і зможуть вибратися, лише розгадавши загадкуЄн Бенкс ставить загадки не лише своїм героям, а й читачеві, розкидаючи по тексту численні підказки й натяки, водночас розставляючи безжальні капкани«Кроки по склу» — це своєрідний (як і у Квісса та Аджаї) замок зі слів, речень, абзаців, що має власну архітектуру: • 3 історії• 3+3 розділи• по 3 фрагменти в кожному розділі, за винятком останньогоТакож цікаво, що на самому початку оповіді, саме о 3:33, Ґрем вирішує, щосьогодні день, коли все складеться докупи, події зіллються воєдино а наприкінці книги з’ясовується, що столик у фентезійному «Замку Спадку» Квісса й Аджаї складається з текстів 3-ох письменників: Борхеса, Мервіна Піка та Кафки. Таким чином автор відкрито заявляє про своєрідних «трьох китів», на яких тримається, якщо не вся книга, то принаймні історія Квісса й Аджаї(до речі, метатекстуальна деталь: цікаво, що «Кроки по склу», які містять натяки на «Вавилонську бібліотеку» Борхеса, в Україні були видані у видавництві «Вавилонська бібліотека» 🙃)У своєрідному «замку» з книжок живе і параноїк Стівен Ґраут. Розповідаючи його історію, автор виявляє до читача найбільший гуманізм, адже майже одразу стає зрозуміло, що перед нами не лише ненадійний оповідач, а й просто міський божевільний. Стівен — із тих, хто може, наприклад, насипати комусь у бензобак цукор, а ще спостерігати за круками; певним чином ці фрагменти віддзеркалюються і в двох інших історіях та загалом ставлять під сумнів реальність однієї з них, а може і обидві, враховуючи фінальний уроборос Говорячи про реальність у світі Ґрема, варто зазначити, що попри надійність оповідача, видима правда тут виявляється не зовсім істиною. Крім того, Бенкс дуже тонко вплітає у нібито любовну лінію політичний підтекст. Донька консерватора Сера ффітч поводиться зовсім не консервативно, тоді як Консервативна партія на чолі з Тетчер перемагає на виборах (у тексті це не зазначено, але ми знаємо рік!); Ґрему, своєю чергою, адресована, але символічно викинута в смітник, записка з правдою про Серу на бюлетені передвиборчої листівки; а вишенькою на торті є рефлексія на те, що британці й американці розмістили на шотландських об’єктах ядерну зброю:а попереду бачимо лише знищення: ми зачаровані цим знищенням, але безсилі перед ним. Голосуйте за Тетчер! Голосуйте за Рейґана! Помрімо всі! Хо-бляха-хо Повертаючись до архітектури тексту, варто відзначити ще один важливий момент. Усі три історії розгортаються в різний час: історія закоханого Ґрема відбувається трохи раніше за історію параноїка Стівена, а історія «Замку Спадку» — це, за деякими припущеннями, постапокаліптичний світ Землі через мільярд років. Можливо, коли Ґрем розмірковує про ядерну загрозу, історія про «Замок Спадку» якраз й ілюструє світ, що так і не відродився після ядерної зими; а можливо, Замок — це лише фантазія одного параноїдального мешканця Землі, який начитався наукової фантастикиТак про що книга:• про субʼєктивність реальності• про життя, як гру(до речі, першочергово назва роману була «Китайський скрабл», але видавець назву не погодив, бо могли виникнути проблеми з авторським правом) • про світ як текст (недарма друг Ґрема — Слейтер — постійно вигадує тут фантастичні історії у стилі Дуґласа Адамса (який, до речі, у своєму «Путівнику по Ґалактиці для космотуристів», згаданому в книзі, також недолюблює Рейґана), Стівен будує книжкові лабіринти, а в Замку замість цегли використано книжки)(продовження нижче ⬇️⬇️⬇️)