Зʼїж книгу | Коли я читала «Грона гніву», періодично ставила собі запитання: звідки...

Коли я читала «Грона гніву», періодично ставила собі запитання: звідки у Стейнбека позитивне ставлення до комунізму. Під час невеличкого розслідування знайшла кілька цікавих моментівЗ 1937 по 1963 рік Стейнбек тричі відвідував СРСР. Найцікавішим був візит 1947 року. Тоді він разом із фотографом Капою відвідав Ленінград, Москву, Київ, Сталінград і Грузію, а згодом опублікував тексти зі своїми враженнями в книжці «Російський щоденник»Почитавши про цей візит, скажу відверто: він дуже нагадав мені те, як сьогодні виглядають поїздки до Північної Кореї — тобто оглядати можна лише заздалегідь ретельно підготовлені декорації з розкішними горами червоної ікри та пишними застіллями в містах і колгоспах, а гостей, звісно, будуть супроводжувати чекісти під прикриттямДе Стейнбек був в Україні:у Києво-Печерській лаврі, Софійському соборі, на партизанській виставці, на базарі, на хлібозаводі, у двох колгоспах і не тількиЩо цікавого є в раніше засекречених документах про цей візит у 1947:звісно, Стейнбека підозрювали у шпигунстві й вважали, що його прислали до СРСР, аби згодом у США поширювати проамериканську пропаганду.От, наприклад, що пишуть про переконання письменника:Народ, за твердженням Стейнбека, миролюбний, радянський уряд — агресивний Опааааа. З огляду на червонопозитивні наративи «Грон гніву» (які були видані у 1939 та які точно читали в СРСР) це було, ймовірно, не зовсім те, чого очікували від письменника. В «Гронах гніву» відкрито критикується американська влада та те, як вона кинула фермерів на призволяще під час Великої депресії. Проте у документах 1947 зазначено, як Стейнбек розхвалює американську владу та її допомогу фермерам.Такий ось поворот для совєтів, ну точно ЦРУшникЧи був Стейнбек агентом ЦРУ, як вважали в СРСР, — невідомо. Принаймні такої інформації в розсекречених американських документах немає. Однак існує листування Стейнбека з Волтером Смітом — головою ЦРУ у 1952 році, — де письменник говорить про свою готовність, грубо кажучи, трохи пошпигувати під час тривалої робочої поїздки Європою. Також цікавий факт: Стейнбек раніше зустрічався зі Смітом саме під час своєї поїздки до СРСР у 1947, коли Сміт працював послом США в МосквіУ 1963 році Стейнбек знову побував у Києві, і за ним також пильно стежили. Документів цього періоду у відкритому доступі немає, однак Олесь Гончар пізніше розповідав про візит Стейнбека до нього в гості й про те, як водночас його квартиру окупували сексотиТак що там із червоним настроєм у «Гронах гніву».Текст був опублікований у 1939 році, і на той момент Стейнбек лише один раз і досить швиденько побував у СРСР. Особисто мені здається, що позитивні червоні наративи в автора того часу(!) — це радше про співчуття до народу на тлі голоду й безробіття. Що ж робити, коли живемо у хиткому світіРозслідування закрито — через відсутність звинувачень до автора🙂🤍