Зʼїж книгу | Як ми всі опинилися в морі штучної крові«Американський психопат»Брет І...

Як ми всі опинилися в морі штучної крові«Американський психопат»Брет Істон ЕллісПатрік Бейтмен — молодий, привабливий і успішний банкір. Він любить відвідувати вишукані ресторани, носить дорогий брендовий одяг, займається спортом, а ще, здавалося б, непогано розбирається в музиці й мистецтві. Однак темна сторона його особистості знаходить задоволення зовсім в інших речах — у насильстві та вбивствахІнші герої роману одразу ж помічають, що Бейтмен — типовий представник яппі, які, своєю чергою, з’явилися в Америці 80-х як своєрідні антигіппі — багаті й успішні «білі комірці». Як відомо, Америка після сексуальної революції гуляла так, ніби востаннє, і якраз до 80-х настав час морального занепаду, найяскравішою ознакою якого стала епідемія СНІДу. Істон Елліс не лише згадує цю страшну хворобу, він наповнює Нью-Йорк нескінченною кількістю безхатьків і жебраків, які буквально валяються під вивісками мюзиклу «Знедолені» й водночас контрастують на тлі вежі Трампа. До речі, прізвище Трампа в книзі згадується 26 разів і, можливо, є апогеєм успішностіОднак, варто зазначити, що Нью-Йорк ми все ж бачимо очима головного героя, якому не зовсім варто довіряти, адже він досить часто припускається помилок у своїх висловлюваннях. Наприклад, (1) він неправильно вимовляє назву гурту Milli Vanilli (і, до речі, цікавий факт: за солістів цього гурту таємно співали інші виконавці, і саме у 1989 році на концерті заїла фонограма, тож про обман дізналися всі — історія дуже пасує цій книжці), а ще те, що Колумб не міг здійснити плавання у 1590 році, бо на той час уже помер, а також показово, що дорога картина абстрактного художника Девіда Онiки висить у Бейтмена догори ногами. Цікаво, що герой стверджує, ніби йому 27 років, однак за сюжетом восени в нього мав бути день народження, а цифра віку так і не змінюєтьсяІ після всього сказаного вище постає запитання: а чи справді Бейтмен скоював усі ті криваві й жорстокі злочини, які він описує, і чому зрештою ніхто не помітив зникнення такої кількості жертв? Автор не дає точної відповіді, однак залишає в романі певні натяки й символиДо речі, говорячи про символи, цікаво, що Бейтмен кожен новий день дисципліновано починає з «Шоу Патті Вінтерс», і загалом усе його життя наповнене абсолютно однаковими рутинними діями, до яких належать і вбивства. Можна сказати, що в персонажа тут не «арка», а замкнене коло. Можливо, саме тому йому завжди 27?То про що ж ця книжка, коротко: про вічне протистояння багатих і бідних; про поверхневість світу, побудованого на суцільному споживанні, адже Бейтмен навіть своїх жертв певною мірою розглядає як товар; про розклад особистості; а ще про те, як люди й людство загалом намагаються здаватися тим, чим не є (власне, як і цей роман, що намагається виглядати примітивним огидним горором, а насправді є завуальовано поданою ідеєю)Суб’єктивно. «Американський психопат» — доволі сміливий і провокативний роман з екстремальними сценами жорстокості, пов’язаними з жінками, чоловіками, дітьми й тваринами. Просто для прикладу: одного разу герой запускає всередину тіла своєї жертви щура — не уточнюватиму, через який саме отвір. Однак за екстравагантною формою приховані досить цікаві ідеї, і загалом як літературний твір, на мій погляд, роман вдався. 7/10На цьому все)#зк_відгук 155 (1)