Зʼїж книгу | Ще одна прекрасна історія автора, де він іронізує над технічним прогре...

Ще одна прекрасна історія автора, де він іронізує над технічним прогресом, відповідальністю науковців за свої винаходи, а також над релігією й тоталітаризмом«Колиска для кішки»Курт ВоннеґутГоловний герой — письменник, який хоче написати книгу про день, коли на Землю впала атомна бомба, проте неочікувано для себе дізнається, що у світі існує ще страшніша зброя — «лід-девʼять», здатний за лічені секунди знищити всю планету. Крім того зʼясовується, що єдині екземпляри цієї зброї перебувають у не дуже надійних людейЧи врятує герой планету — питання доволі другорядне, адже шлях героя традиційно є важливішим за кінцеву точку. То що ж на своєму шляху пережив/збагнув/зрозумів/усвідомив герой, а разом з ним і читач:• війна таки двигун прогресу.«Лід-девʼять» першочергово було створено як невинний засіб для позбавлення багнюки під час боїв, але винахід виявився вкрай небезпечним• та чи несуть вчені відповідальність за свої небезпечні винаходи?Фелікс Гоніккер, наприклад, не надто переймався наслідками свого винаходу «льоду-девʼять», він просто йшов за своїм покликанням. (До речі, прототип героя — американський хімік Ірвінг Ленгмюр)• а що там Курт каже про людей без покликання?Для таких є святая святих — релігія Боконізм з вірою у «фому» (нешкідливу брехню) та нескінченне прийняття підбадьорень. Цікаво, що як би держава Сан-Лоренцо на чолі з диктатором Папою Монцано [ха, клас!] не намагалася заборонити цю релігію, зрештою її починають сповідувати майже всі жителі. Головний пророк Боконoн зізнається народові, що він говорить неправду, але яка різниця, якщо ця неправда допомагає людям жити• «лід-девʼять» aka ядерна зброя?Роман побачив світ у 1963 році, одразу після Карибської кризи 1962-го — найгострішого протистояння СРСР і США в часи Холодної війни, що ледь не завершилося ядерною катастрофою. Не випадково й вигаданий острів Сан-Лоренцо розташований саме в Карибському регіоні• до чого тут «колиска для кішки»?— То одна з найдавніших ігор, котяча колиска. Навіть ескімоси її знають.…Уже понад мільйон років, а може, й більше, дорослі тицяють сплутані нитки в обличчя дітям.…Не дивно, що діти божеволіють. Котяча колиска — це не що інше, як купа хрестів між чиїмись руками, і малі діти все дивляться, дивляться й дивляться на ті хрести……Дідько, ніякої кішки і ніякої колиски. Тож «колиска для кішки» — така собі форма без змісту чи сенс на порожньому місці🙂, і водночас точна метафора світу Воннеґута, де людство вперто шукає значення у власноруч створених конструкціях, не помічаючи, що за нитками, хрестами й великими словами часто не стоїть нічого, окрім небезпечної ілюзіїТа на завершення треба зазначити, що текст (пере)наповнений іронією, чорним гумором та різними влучними дрібничками (книга починається майже першим рядком «Мобі Діка»; а ще тут є художник-карлик Ньют, який крутить роман з українською танцівницею каплицею Зінкою, що виявляється агенткою КДБ, посланою вкрасти «лід-девʼять» для Радянського Союзу).Крім того, Курт традиційно круто грає не тільки із сенсами, а й із формою: на 222 сторінки тексту тут 127 маленьких розділи, і кожен має свою влучну назву!Субʼєктивно.Це прекрасний роман, що посідає тепер друге місце мого особистого рейтингу книг автора! Щиро раджу до читання; 5/5!#зк_відгук 153 (47)