Зʼїж книгу | Дитяча уява vs реальність, Ку-Клукс-Клан vs рух за громадянські права«...

Дитяча уява vs реальність, Ку-Клукс-Клан vs рух за громадянські права«Життя хлопця»Роберт Маккеммон5/5Дванадцятирічний Корі живе щасливим життям разом із мамою та татом у невеликому американському містечку Зефір. Одного разу вони з батьком стають свідками злочину: хтось, замітаючи сліди, скинув до озера автомобіль з тілом убитої людини. Заінтригований побаченим, Корі вирішує розслідувати цю справуЗаздалегідь хочеться згадати один показовий епізод роману. Розслідуючи справу, Корі потрапляє до оселі місцевого дивака — Вернона. Колись той мріяв стати письменником (до речі, як і Корі), але видавництва відмовлялися друкувати його роман, бо в ньому не було детективної лінії — а це, мовляв, не продається в епоху телебаченняВони сказали, що якщо хлопець внесе в книжку детективну лінію з убивством (…), то вони видадуть її з іменем хлопця на обкладинці (с. 269)Цей епізод — наче натяк на те, що під умовним детективом «Життя хлопця» ховається дещо набагато глибшеУ першу чергу це роман про дитинство, про світ очима дитини, про тонку межу між реальністю та уявою.Ким насправді був змій із озера? А той динозавр, що втік з майже бредберівського луна парку — він був справжній? І що трапилося з собакою, який начебто перетворилася майже на зомбі? Усі ці фантастичні фрагменти можна пояснити раціонально, а можна просто залишитись дитиною і повірити в історію КоріНа тлі основного сюжету — пригод хлопця — відчутно звучать глибші теми: расова напруга між білими та темношкірими, вплив Холодної війни, зміна споживчих парадигмТато вдягнувся так швидко, що нап'яв майку навиворіт, сів у пікап і поїхав дізнатися, що скоїлось. Особисто я гадав, що нас бомблять росіяни (с. 353)У романі два часових пласти. Спершу Маккеммон описує рівно один рік із життя Корі, а в останньому розділі переносить читача до 1991 року (до речі, рік завершення Холодної війни). Описаний рік знаменувався радикальними змінами в споживанні: в повсякденне життя масово прийшов пластик— Все стає пластикове, — сказав Вернон, простягнув руку й поправив будинок. — Отаке на нас чекає майбутнє. Суцільний пластик (с. 264)Цікаво, що зрештою, батько Корі символічно змінює професію: з молочника стає розливальником кока-коли. Нічого не стоїть на місці. В 1991-му Корі розмірковує про кінець цілої епохи і передчуття нового століття. І загалом у романі багато сказано про умовний «кінець», відмирання та смертьВсе починається з загадкового вбитого чоловіка, продовжується смертями собаки, вчительки, близького друга і зрештою закінчується смертю батька. Якщо ж говорити не буквально, то дух відмирання пронизує увесь текст. Цікаво, що у романі акцент зроблено не на «світлому майбутньому» а на поступовому згасанні: відмирає старий уклад, і зрештою саме місто стає майже містом-привидомСуб’єктивноДля мене це абсолютно чарівна книга про дитинство. А ще — про те, як сказала вчителька Корі:— Ніхто, — прошепотіла місіс Невілл, — ніколи не виростає!… — …Люди в глибині душі — все одно діти…— Я бачила, як багато хлопців стають чоловіками, Корі, і хочу сказати тобі тільки одне: пам'ятай!— «Пам'ятай»? А що саме пам'ятати?— Все, — сказала вона. — Все на світі. Не проходь крізь день, нічого з нього не запам'ятавши, не відклавши цей спогад, як скарб. Бо то і є скарб (с. 191)Цей роман наче симбіоз атмосфери «Кульбабового вина» (дитинство, дорослішання, магія, розслідування) з тематикою «Убити пересмішника» (маленьке американське містечко та расова напруга). І навіть попри мою особисту нелюбов до містики — тут вона доречна, природна і красиваЩиро раджу до читання.На цьому все💚#зк_відгук 132 (26)