Зʼїж книгу | Бог+релігія, музика+література, алкоголь+компанія, алкоголь+самотність...

Бог+релігія, музика+література, алкоголь+компанія, алкоголь+самотність, жінки+чоловіки, люди+гріховність«Дублінці»Джеймс Джойс8/10Від геніїв завжди особливо високі очікування. Доторкнутись до текстів Джойса — немов торкатися чогось святого. Цікаво, що зміст деяких оповідань цієї збірки може нести в собі щось одночасно святе та гріховнеВ 15 коротких оповіданнях Джойс описує життя звичайних дублінців. Якщо уявити цю збірку, як живопис, то розглядаючи його здалеку можна побачити велетенський імпресіоністський пейзаж зі стафажем (може Каміля Пісарро), але якщо підійти впритул, то вже побачимо не стафаж, а детально прописані портрети героїв. Тут є• хлопчик, який розглядає в труні священника, якого добре знав («Сестри») • двоє хлопців, які прогулюють школу та зустрічають дивного незнайомця («Зустріч»)• жінка, яка хоче втекти з моряком від свого неприємного батька («Евелін»)• двоє «галантних кавалерів», які не проти користуватися жінками, як гаманцями («Два галантні кавалери»)• чоловік, який наслухавшись історій свого успішного друга, вже не впевнений, що вибрав у житті вірний шлях («Хмаринка»)• офісний клерк, який потерпаючи невдачі на роботі, здає в ломбард золото та намагається напитись («Копії»)• чоловік, який починає дружити з заміжньою жінкою й вчиняє радикальні дії, коли вона хоче від нього більшого («Нещасний випадок») • чоловік, який разом зі своєю дружиною приїжджає на святкування Різдва до родичів, де одна мелодія сильно вплине на закінчення вечора. «Мертві» — це останнє оповідання збірки, яке на відміну від попередніх рівних текстів, має певну точку екстремуму та, мабуть, найбільше вражаєВсі ці історії немов формують портрет самого міста, сірого, меланхолійного, маленького, замкненого Дубліна, з якого, здається, немає виходу. У всіх своїх оповіданнях Джойс не дає оцінку персонажам та місту, він, як митець пише картину, а ми як глядачі/читачі, вловлюємо мотиви та робимо висновки крізь призму власного досвіду Щодо мотивів, то в книзі є доволі структуроване павутиння з точками перетину, що періодично повторюються. Джойс часто характеризує своїх героїв за їхніми релігійними міркуваннями. Його герої підіймають питання політики та націоналізму і часто їм в цьому допомагає алкоголь. Автор робить зріз населення по середньому класу, а ми, немов зазираючи у вікна їхніх домівок/барів/трамваїв, споглядаємо, як вони спілкуються, випивають в компанії, сумують на самоті, насолоджуються музикою. Треба зазначити, що музика у Джойса — це як окремий головний герой всієї збірки. Його персонажі, якщо не слухають музику, так виконують музичні композиції, а якщо не виконують композиції, то хоча б їх згадують. Ще один постійний мотив збірки — смерть. Якщо в оповіданні ніхто не вмирає, то хоча б згадуються померліПослідовність творів в збірці не є випадковою. Перші оповідання розповідають про життя юних героїв, в середині бачимо героїв вже середнього віку, а в кінці спостерігаємо за зрілістю (останнє оповідання навіть називається «Мертві»). Тому при читанні книги, краще дотримуватись послідовності На завершення, треба зазначити, що в «Дублінцях» зовсім немає експериментальних форм. І попри те, що деякі герої «Дублінців» зустрінуться в «Уліссі», даний текст поки залишається абсолютно читабельним (та гуманним🙂) та доступним в розумінні для читачів з будь-яким досвідом читанняРаджу до прочитання тим, хто все ж таки не будує завищених очікувань від геніїв, бо дані текти правильніше охарактеризувати просто як «хороші», але не як «геніальні»На цьому все💚#ЗК_відгук 103 (58)