Спогади про мандрівного скрипаля Любецького шляху
…
У Розсудові напрочуд швидко знаходимо хатину Марії Омелянівни. Незважаючи на свій досить-таки поважний вік — 91 рік, жінка зустрічає нас з усмішкою та життєвим вогником в очах…

Уперше від неї чуємо про бродячого скрипаля Антона, який не лише віртуозно награвав на скрипці, а й мав при собі для продажу швацькі голки, чорнильниці, пір’єві ручки. За потреби міг затриматися та наплести постолів...

Наступним пунктом призначення стало село Скитьки. Чимало цікавого дізнаємося від 88-річної Нонни Олександрівни…

А от заспівати без чиєїсь допомоги наша респондентка категорично відмовилася, намагаючись у телефонному режимі гукнути на допомогу котрусь зі своїх подруг-пісенниць.

76-річну Ніну Яківну довго чекати не довелося — примчала через декілька хвилин.

Залунали народні пісні: спочатку в дуеті, а коли завітала ще одна гостя — 76-річна Любов Михайлівна, — то вже стало й тріо.

Під час розмови вже з усіма трьома дізнаємося, що прізвище вищезгаданого скрипаля Антона було Дєвіка. Родом він був чи не із села Рудні біля Неданчичів. Вигравав мелодії народних пісень, під його акомпанемент охочі мали можливість танцювати.

Проте його візити до села подобалися не всім. Місцевих «комуняк», яких у селі було більш ніж достатньо, вони дуже вже дратували. Тому скрипалю не лише суворо попередили більше в їхнє село не з’являтися, а й відібрали було скрипку. Повернути її власнику змусили лише небайдужі...

Уривки про скрипаля взяті з нещодавнього допису Юрія Дахна, відомого краєзнавця, на його Facebook-сторінці, у якому він ділиться враженнями про нещодавню поїздку разом з кобзарями селами Любецького шляху (повний текст за посиланням у коментарях).