східний поліщук | ХУСТА В САКРАЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ ЧЕРНІГІВЩИНИНадважливим елементом автен...

ХУСТА В САКРАЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ ЧЕРНІГІВЩИНИНадважливим елементом автентики Чернігівщини є хуста (хустка, ручник). Назви різняться залежно від району й навіть окремого населеного пункту. За формою хусти бувають квадратні або прямокутні. Зазвичай їхня ширина відповідає ширині пілки полотна. Часто й довжина визначається не сантиметрами, а заворотом пілки вздовж сувою. Це залежить від задуму майстрині та призначення виробу.Здебільшого хусти виготовляють із цільного шматка лляної чи бавовняної тканини. Проте трапляються й інші варіанти. У селах, де домоткане полотно мало ширину не більш як 50 сантиметрів, а виникала потреба в ширшій хусті, її доточували. До основної пілки пришивали смугу, розрізану вздовж іншої пілки, щоб надати виробу квадратної форми. З’єднання виконували не в накладку, а впритул — пруг до пруга, ледь помітним стібком. Після цього по периметру оформлювали крайовий рубець або витягували позамережкові мохри.Подеколи трапляються хусти, зшиті з трьох шматків полотна. У такому разі цільна пілка розташована посередині, а обабіч по пругах, пругованими краями розрізаної навпіл по довжині пілки додають два клапті. Їх з’єднують уже не впритул, а за допомогою швів типу «черв’ячок» або імітованої мережки «стовпчики».Візерунки хуст різняться за технікою виконання: ткацтво, заволікання, лічильна гладь, хрестик, стебловий і тамбурний шви, ретязь, вирізування, латана мережка тощо. Різноманітними є й орнаменти: геометризовані, рослинні, зооморфні, епіграфічні.Для візерунків хуст XIX століття характерний малиновий колір, іноді з вкрапленнями чорного чи блакитного. На початку XX століття поширюються червоно-чорні поєднання. Часто трапляються сіро-червоні відтінки — це наслідок використання неякісних чорних ниток, що з часом втрачали колір. Через нестачу матеріалів вишивальниці використовували котушкові нитки, фарбували їх у домашніх умовах або розпускали тканини. У роки Другої світової війни для цього нерідко слугували солдатські обмотки (портянки). У другій половині XX — на початку XXI століття поширюються багатоколірні чи білі візерунки, виконані машинною вибивкою (рішельє).Для прикладу розглянемо село Москалі Чернігівського району. У кожній селянській хаті в красному куті стоїть стіл, зазвичай видовженої форми. На ньому, ближче до образів, лежать хліб і сільничка, накриті хустою. У кожної господині таких хуст кілька — для буднів і свят.У родильній обрядовості хусти видовженої форми використовували як крижмо. Пироги — обов’язкову шану для кумів і баби-повитухи, яку приносили не пізніше року після народження дитини, — зав’язували в хусту. У ній же куми та повитуха повертали один із пирогів, додаючи подарунки й гроші для похресника. Двічі на рік — на Різдво та Великдень — вони знову приходили в гості з гостинцями, зав’язаними в хусту. Гостинці залишали, а хусту забирали. Залишена хуста слугувала звичаєвим приводом навідатися завтра опохмелитись.У весільній обрядовості під час сватання дівчина, подаючи рушники як знак згоди, затикала парубкові за пояс хусту. Під час вінчання хустою зв’язували руки молодят. Посуд, хліб і гостинці, які невістка везла до свекрухи, також загортали в хусти.Хусти дотичні й до поховальної обрядовості. Раніше ними застеляли подушку небіжчика. І нині хустою застеляють підвіконня, на якому стоїть склянка із житом і запаленою свічкою, а також кладуть принесені гостинці. Хусту не знімають до сороковин, дехто й до року, залишаючи на ній частину гостинців і щодня змінюючи воду в склянці, прикритій скибкою хліба.На Великдень, Спас і Маковія перед освяченням паски, яйця, плоди, мед і мак викладають на хусти, розстелені на морогу біля церкви. На Радуницю ними разом із настільниками застеляють могили.У побуті хустою накривали кошики на базарі, що було звичним раніше. Швейну машинку, накриту футляром, додатково прикривали хустою як символ спочинку та захисту від лихого ока.Варто згадати й невеликі «гостьові» хусти, які використовували під час застіль. Нині їхню функцію здебільшого виконують фабричні носові хустинки. На весіллях дівчата-дружки дарували їх боярам.