Антоне Гале, вчений ви великий,Всім ужгородцям ви великий друг і брат,А я звичайний, сумом оповитий,Вигнаний з Каракулів юнак.За що ви так - я, чесно, сам не знаю,Та, певно, була сотня в вас причинТепер сиджу, це серце моє крає,Як ви, коли ви були сам-один.І так сиджу, і крає моє серцеУвесь тягар Каракулів ганьби.Я розумію, звісно, Гале, все це,Я лише жертва класів боротьбиОсь так живу без вас, Антоне Гале,І я замерз б уже давно у цій пітьмі,Та ви вогонь тут з іскри роздували,І я, вам вдячний, гріюсь при вогні.А вчора бідну жінку ми ховали,Її убили два її брати,Бо не сподобалась вона вам, пане Гале:Їй було менше двадцяти п'яти.І Ужгород для вас зробили раєм,Сам Банди Шолтес пісні пише проТе який ви, а нам ж лише співаєФартовий хлоп на ймення Містер ПроКоли в своєму модному картузіІдете грати ви великий свій концертМи сидимо тут, піддаємось тузіЙ передевляємось із стрімів ваш контентЖивіть же сотню літ, Антоне Гале,І хоч ми і чекаєм лиш на смерть,Всі хочуть, щоб ви більше виступали,І мріють всі про новий ваш концерт.Антоне Гале, вчений ви великий,Всім ужгородцям ви великий друг і брат,А я звичайний, сумом оповитий,Вигнаний з Каракулів юнак.