Одна з найскладніших для мене дилем, що виникла, коли я почав вести подкаст та свої соціальні мережі — це вибір між “публікувати, коли є чим поділитись” та “публікувати з певною регулярністю”. Найкраще, звісно, коли вибір робити не потрібно, коли збігається і перше, і друге. Але перше вимагає дуже багато ресурсу — помітити-зафіксувати-обдумати-оформити. А друге нікуди не зникає.Коли виникає такий розсинхрон, то я його сприймаю як сигнал: потрібна перерва. Це як відпустка у спортсменів — мʼязи звикають бути в тонусі та без відпочинку ніяк. З думкою так само: варто інколи змінювати вид діяльності на деякий час, відпочивати. Хоч повертатись складно, бо відчуття, наче ти здеградував, але плюсів значно більше.Я дуже радий, що зрештою навчився ловити ці моменти та давати собі відпочити. Бо раніше у мене майже будь-яка діяльність завершувалась так, як на картинці знизу, себто через вигорання, а зараз все більше схоже на картинку зверху.І цікаво, що для мене моментом повернення вже традиційно (чомусь) стали інтервʼю. Завтра буде публікація бесіди, яку хтось із вас міг вже навіть послухати через мою необачність, про технологію тренування мозку самостійно стабілізувати свою хвильову активність — нейрофідбек.Не пропустіть, буде цікаво 🙌@dushnila_podcast