Channel Духівник - @duhivnyk - №3082
Вони не «там», у минулому, як експонати в музеї. Вони — у Христі, а отже поза нашою лінійною стрічкою. Преподобний Серафим, преподобний Антоній, преподобний Силуан — вони не далі від нас, ніж людина в сусідній келії. Просто стіна, яка нас ділить, — не з каменю, а з нашого незрячого хроноса.Моя новела — це спроба прорізати в цій стіні шибку. Не вибити стіну (на це я не маю сил), а хоч маленьке вікно, через яке читач побачить: вони тут. І коли він це раз побачить, у молитві своїй він уже не звертатиметься до них як до померлих, а як до живих сусідів. У цьому, я переконаний, лежить і пастирська підстава моєї прози.V. Це — протилежність фантастикиІ ось що важливо сказати ясно, щоб не було плутанини. Фантастика — це винайдення того, чого нема. Письменник-фантаст вигадує світи, у яких час тече інакше, бо нашого йому замало. Він творить альтернативу буттю.Хагіографічна новела — навпаки. Вона нічого не вигадує. Вона показує те, що вже є, але приховане від поверхневого ока. Це не альтернатива буттю — це проникнення у його глибину. Якщо фантаст каже: «уявіть, що...», то іконописець-словом каже: «погляньте, як воно є насправді, коли спадає полуда».Преподобний Максим Сповідник учив: тварний час — як книга в руках Творця. Фантаст пише власну книгу збоку від Божої. Той, хто пише з Передання, лише читає вголос те, що написано Богом, і подекуди — там, де Дух дозволяє — перегортає сторінку наперед. Між цими двома видами письма — не різниця жанру, а різниця духу.VI. Запрошення читачевіТому, дорогий читачу, коли ти візьмеш у руки мою новелу і побачиш у ній те, що може здатися надприродним — не лякайся й не записуй мене у фантасти. Зайди в неї, як ти заходиш у храм. Стань перед нею, як стаєш перед іконою. І, можливо, на якусь мить завіса часу для тебе теж стане прозорою. Тоді ти зрозумієш, що ця новела — не вигадка отця Романа. Це — лише слабкий відблиск того, що бачили святі, і чим живе Церква.А якщо й цього не станеться — то нехай хоч лишиться в серці вірогідність: що поруч із нашим вузеньким коридором хроноса є простір еону, у якому стоять усі наші померлі живі, у якому стоїть Христос, і у якому колись станемо й ми.Слава Богу за все.Роман Лілея
565
26-04-30 08:54