Роман ЛілеяАЛЛАЄрусалимська новелаАлла була киянкою. Вона любила Єрусалим так, як можна любити лише рідне — серцем, що не питає дозволу.Бо Київ і Єрусалим — два святі міста, з’єднані однією долею. Колись до Києва йшли пішки — як до святині. І до Єрусалиму йшли пішки — як до святині. Дві дороги, одна молитва. Два храми на горах — Михайлівський на Печерську і Храм Гробу Господнього на Голгофі.І зараз — там війна, і тут війна. Там вибухи, і тут вибухи. Там матері плачуть, і тут матері плачуть. Одна в нас доля — болюча, світла, нездоланна.Алла це знала. Не розумом — душею. Тому вона віддавала. Тихо, мовчки, без свідків. Ікони, руки, серце. І коли прийшов час іти — свята Єлисавета взяла її за руку і повела. Бо Господь не забуває тих, хто не забуває Його дому.Ця новела — про неї. Про Аллу. Про любов, яка сильніша за смерть.Новела написана російською мовою — бо Алла була російськомовною киянкою, і ця мова була мовою її молитви, її листів на подвір’я, її тихих розмов із Богом. Автор зберіг мову, якою вона жила, — з поваги до неї та до правди її серця.Роман ЛілеяАнонс - согодні о 16,30