Замість післямови !Хтосьскаже: це казка. Хтось скаже: нісенітниця. Хтось, можливо, перехреститься .Чи правда це? Вам вирішувати !Але є бутік на Подолі. І є жінка — тепер уже не з середньовічною, а з людською красою, яка з кожним днем стає теплішою, бо тепер вона — жива не лише тілом, а й часом. І є чоловік поруч з нею, який несе в собі — сам того повністю не усвідомлюючи — душу французького графа, що колись переміг смерть заради кохання, а тепер повернувся, щоб розділити з коханою не безсмертя — а щось більше: життя.І є хрестик на її шиї, якому триста років. І є лілеї, що стоять у вазі біля вікна — щоранку свіжі, бо він приносить їх кожного дня, не знаючи чому, — а насправді знаючи. Серцем. Тим серцем, яке пам’ятає більше, ніж розум. І є Київ на пагорбах ,який стоїть — вічно — на своїх пагорбах, між небом і Дніпром, між минулим і майбутнім, між смертю і воскресіннямБо сказано: «Бог не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.»А Христос — Той, на Кого вони тепер обоє дивляться щоранку, стоячи поруч у тому маленькому храмі на пагорбі, — Христос дасть їхній любові не безсмертя на землі, а вічне з Богом.Бо земне безсмертя — лише тінь.А вічне — справжнє.Київ, березень 2026РОМАН ЛІЛЕЯ.