Хронічний гінгівостоматит — одне з найболючіших і водночас найскладніших захворювань ротової порожнини у котів.

При ньому запалення зазвичай не обмежується лише яснами. Воно може поширюватися на слизову оболонку щік, ділянки навколо зубів, задню частину ротової порожнини, піднебінно-язикові складки та інші тканини.

⚠️ І головне: це не просто «сильний гінгівіт» і не звичайна бактеріальна інфекція.

Сучасні дані свідчать, що хронічний гінгівостоматит найімовірніше є багатофакторним імунозалежним захворюванням, при якому імунна система кота надмірно реагує на подразники, що знаходяться у ротовій порожнині. Точної єдиної причини захворювання досі не встановлено.

🛡 Що відбувається в організмі?

У роті будь-якого кота постійно знаходиться велика кількість мікроорганізмів. На поверхні зубів також поступово формується бактеріальний наліт.

Для більшості тварин це не викликає катастрофічної реакції.

Але у котів із хронічним гінгівостоматитом імунна система, схоже, реагує на антигени ротової порожнини непропорційно сильно.

Імунні клітини виділяють речовини, які підтримують запалення. Замість короткої контрольованої реакції формується замкнене коло:

🦠 подразник →
🛡 надмірна імунна відповідь →
🔥 пошкодження слизової →
🦠 ще більший контакт імунної системи з антигенами →
🔥 подальше запалення.

Саме тому слизова може залишатися червоною, набряклою, виразкованою та надзвичайно болючою місяцями або навіть роками.

Дослідження Корнельського університету також виявили у таких котів підвищену активність генів, пов’язаних з утворенням інтерлейкіну-6 — однієї з речовин, здатних підтримувати хронічне запалення. Це додатково підтверджує важливу роль порушеної імунної відповіді.

🦠 А як щодо каліцивірусу?

Ось тут особливо багато плутанини.

Каліцивірус справді дуже часто виявляють у котів із хронічним гінгівостоматитом.

Наприклад, у одному контрольованому дослідженні його виявляли приблизно у 54 % котів із гінгівостоматитом проти 24 % здорових котів. В інших дослідженнях також отримували подібну закономірність.

Але це не означає:

❌ «є каліцивірус — буде стоматит»;
❌ «каліцивірус безпосередньо роз’їдає ясна»;
❌ «вилікуємо вірус — і стоматит зникне».

Європейська консультативна рада з хвороб котів наголошує, що причинний зв’язок досі остаточно не доведений.

Більше того, експериментально відтворити типовий хронічний гінгівостоматит простим зараженням каліцивірусом не вдалося. Це підтримує думку, що вірус може бути одним із пускових факторів імунної реакції, але вирішальне значення має реакція самого організму.

Тобто два коти можуть контактувати з одним і тим самим вірусом: один не матиме жодних серйозних проблем із ротовою порожниною, а в іншого сформується важкий хронічний запальний процес.

🧬 Вірус імунодефіциту та вірус лейкозу

Ці інфекції також можуть впливати на роботу імунної системи.

У котів із вірусом імунодефіциту тяжкі запальні захворювання ротової порожнини дійсно зустрічаються частіше. Причина полягає у порушенні нормальної регуляції імунної відповіді та здатності організму контролювати вторинні інфекції.

Існують також дані про можливий зв’язок із вірусом лейкозу, однак результати різних досліджень неоднозначні. Частина робіт такого зв’язку взагалі не підтвердила.

Тому важливо розуміти:

👉 наявність хронічного гінгівостоматиту не означає автоматично, що кіт заражений вірусом імунодефіциту або лейкозу.

Так само позитивний результат тесту на одну з цих інфекцій сам по собі ще не пояснює повністю причину стоматиту.

Продовження 👣