На перший погляд може здатися, що це сова з дуже дивним виразом обличчя. Але поту — зовсім не сови.

Це окрема родина нічних птахів, які мешкають переважно у тропічних лісах Центральної та Південної Америки.

І природа створила їм настільки досконале маскування, що вдень можна стояти буквально поруч із птахом і не помітити його.

👀

🌳 Птах, який буквально «стає деревом»

Удень поту майже не рухаються.

Птах сідає на суху гілку або верхівку зламаного стовбура, витягує тіло вертикально, притискає пір’я та завмирає.

Сіре, коричневе й плямисте забарвлення настільки добре повторює структуру кори, що контури тіла практично зникають.

Навіть голова та дзьоб ніби продовжують лінію гілки.

Така поведінка називається захисним маскуванням і дозволяє поту уникати хижаків без необхідності тікати.

Найкраща стратегія для нього вдень — просто не бути поміченим.

🌿

👁️ Найдивовижніше — вони можуть бачити навіть із заплющеними очима

Ось тут природа зробила справді цікаву конструкцію.

Очі поту дуже великі, адже птах полює переважно в темряві. Але великі блискучі очі вдень могли б легко видати замаскованого птаха.

Тому у верхніх повіках поту є невеликі щілини.

Коли основна частина ока закрита, через ці отвори птах усе одно може частково контролювати навколишнє середовище.

👀

Тобто поту здатний сидіти абсолютно нерухомо із заплющеними на вигляд очима й водночас помічати потенційну небезпеку.

Це одна з найбільш незвичайних пристосувальних особливостей цих птахів.

🌙 Уночі «гілка» оживає

Із настанням темряви поведінка поту повністю змінюється.

Великі очі пристосовані до роботи при слабкому освітленні, тому птах починає активно полювати.

Основу його раціону становлять:

🪲 жуки
🦋 нічні метелики
🦗 великі літаючі комахи
🪰 інші нічні безхребетні

Стратегія полювання досить проста.

Поту сидить на гілці, спостерігає за простором, помічає здобич, різко злітає, ловить її у повітрі й часто повертається назад на сідало.

При цьому маленький на вигляд дзьоб може вводити в оману.

😮 Чому в поту такий величезний рот?

Сам дзьоб у птаха відносно короткий.

Але коли поту відкриває рот, стає зрозуміло, наскільки великою насправді є його ротова щілина.

Широкий рот працює майже як пастка для літаючих комах.

Птаху не потрібно надзвичайно точно хапати маленьку комаху кінчиком дзьоба — він може просто перехопити її широко відкритим ротом під час польоту.

У великого поту описане полювання навіть на значно більшу здобич, хоча основу харчування все одно становлять комахи.

📏 Поту бувають дуже різними

Сьогодні до родини потуєвих відносять сім сучасних видів.

Різниця у розмірах між ними досить значна.

Найменші представники мають довжину приблизно близько 20 сантиметрів, тоді як великий поту може досягати майже 60 сантиметрів.

У великого поту розмах крил може перевищувати 70 сантиметрів.

Тобто перед нами вже далеко не маленький нічний птах.

😳

🌎 Де вони живуть?

Сучасні поту — мешканці американських тропіків.

Їх можна зустріти від Мексики та країн Центральної Америки до значної частини Південної Америки, а деякі види також мешкають на островах Карибського регіону.

Найбільше вони пов’язані з:

🌳 тропічними лісами
🌿 вологими лісовими масивами
🌴 узліссями
🌾 іноді сільськогосподарськими територіями з достатньою кількістю дерев

Цікаво, що викопні знахідки свідчать: далекі родичі сучасних поту мільйони років тому мешкали навіть на території Європи.

🥚 А де їхнє гніздо?

Ось тут поту знову вирішили не робити так, як більшість птахів.

Повноцінного гнізда з гілочок, трави або листя вони зазвичай не будують.

Самка відкладає, як правило, лише одне яйце у природне заглиблення на гілці або зламаному стовбурі.

І тут знову працює головна суперсила цих птахів — маскування.

Дорослий поту сидить вертикально над місцем кладки й практично зливається з деревом.

Пташеня з часом також починає використовувати схожу стратегію.

Продовження 👣