Кореспондент Дрогобича

⚡️ Заяви росіян про те, що Збройні Сили України нібито атакували безпілотником автобус із дитячою футбольною командою в брянській області рф, не відповідають дійсності. ✅ Речник Генерального штабу ЗСУ майор Андрій Ковальов офіційно спростував звинувачення агресора:«У зазначений період Сили оборони України не застосовували безпілотні літальні апарати по цілях на території Брянської області. Не маючи можливості досягти заявлених цілей на полі бою та зазнаючи значних втрат, російська федерація дедалі частіше вдається до інформаційних маніпуляцій і фабрикації звинувачень проти України. Збройні Сили України завдають ураження виключно законним військовим цілям та не ведуть бойових дій проти цивільного населення», — зазначив він. Речник Генштабу також нагадав, що саме росія щодня підступно завдає ударів по українських містах, житлових кварталах, лікарнях, школах та інших цивільних об'єктах.▫️ Керівник Центру протидії дезінформації, офіцер Сил оборони Андрій Коваленко зауважив, що ця операція ворога має на меті вплинути на громадську думку у білорусі. «росіяни побачили, що білоруси не хочуть підтримувати російську агресивну риторику щодо України, і видумали «теракт по автобусу з білоруськими дітьми на Брянщині», в надії за рахунок цієї інформаційної провокації підбурити білоруське населення на підтримку агресивних дій проти України. Сама провокація жалюгідна і має всі ознаки скоординованої операції без жодних фактичних доказів. Типово для пропагандистів рф», — підкреслив керівник ЦПД. ‼️ кремль регулярно використовує тактику фабрикації «нападів на цивільних», щоб відвернути увагу світу від власних воєнних злочинів та дискредитувати ЗСУ.🪽 Центр протидії дезінформації

🕯️9:00 – хвилина мовчання 30-річний старший солдат Дмитро Дмітрішин помер 29 серпня 2025 року через онкозахворювання. Дмитро з міста Щастя Луганської області. Працював вантажником на шахті. Цікавився автомобілями. Любив рибалити. З початком російсько-української війни в 2014 році чоловік добровольцем став на захист України. У 2016-му підписав контракт із ЗСУ. Служив у 53 ОМБр імені князя Володимира Мономаха, 93 ОМБр Холодний Яр і 59 окремій мотопіхотній бригаді. Врешті повернувся в підрозділ, в якому починав бойовий шлях.24 лютого 2022 року він зазнав серйозних поранень, а наступного дня потрапив у полон. За місяць повернувся додому. Чоловік протягом півтора місяця лікувався. Після цього вирушив на передову, де незабаром знову зазнав важкого поранення. Майже рік Дмитро проходив лікування. У 2024 році у нього виявили рак шлунку. Пройшов 4 курси хіміотерапії та переніс дві операції. Серце захисника не витримало. Дмитра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За службу».

🕯9:00 – хвилина мовчання28-річний сержант Сергій Жук на псевдо Прол поліг 27 листопада 2025 року біля села Степове Харківської області. Воїн зазнав смертельних поранень під час бойового завдання.Народився Сергій в місті Вінниця. Закінчив технічний коледж за спеціальністю «Радіотехніка», а згодом здобув вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті. Працював на приватному підприємстві.У 2022 році Сергій пішов на фронт добровольцем. Бойовий шлях розпочав у підрозділі зв’язку Сил спеціальних операцій «Азов». Потім служив у 3-тій окремій штурмовій бригаді: спершу був кулеметником у 1-му штурмовому батальйоні, а згодом став стрільцем зенітно-ракетного взводу.За гідну службу Сергія Жука відзначили орденом «За мужність» III ступеня, почесними нагрудними знаками «Золотий хрест» і «Хрест хоробрих», медаллю «За поранення» II ступеня, відзнакою бригади «За особисту хоробрість в бою» та коїном.У нього залишилися мати та дружина.Твій КореспондентПоділитись новиною👇@korispondent_drohobych_bot

🕯9:00 – хвилина мовчанняБоєць Назарій Грибан на псевдо Продюсер поліг 2 квітня 2023 року в селищі Хромове Донецької області. Життя захисника обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Йому назавжди 25 років.Назарій народився в селі Софіївська Борщагівка Київської області. Закінчив кафедру психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».Професійно писав музику, тексти віршів і пісень. Дуже любив життя, багато подорожував, часто проводив час на природі, його надихали гори та море.Під час повномасштабної війни Назарій долучився до лав Збройних сил України. Служив старшим стрільцем-оператором у роті «Гонор» 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» у складі 67 окрема механізована бригада.«Назарій – дуже світла душа з величезним серцем», – написала сестра Кристина. Назарія Грибана посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.Поховали захисника в місті Вишневе на Київщині.Твій КореспондентПоділитись новиною👇@korispondent_drohobych_bot

🕯9:00 – хвилина мовчанняСолдат Максим Мосенз на псевдо Малюк поліг 24 березня 2024 року під час бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Захисникові назавжди 26 років.Максим народився в селі Демівка Гайсинського району на Вінниччині. Жив у обласному центрі, працював барбером – у барбершопі Amster та в одній із місцевих перукарень. Колекціонував старовинні речі. Також цікавився знахідками часів Другої світової війни.Під час повномасштабної війни Максим став до лав 120 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. Коли прийшов у підрозділ, був наймолодшим серед побратимів, тож вони дали йому псевдо Малюк.«Максим був світлом і добром. Все, що тільки можна найкраще мати в характері Людини, то все було в нього», – написала мати Наталя. За службу Максима Мосенза відзначили медаллю «Хрест патріота України».Поховали захисника в рідному селі Демівка на місцевому кладовищі.У нього залишилися батько Олександр і мама Наталя.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

🎯У селі Воля Якубова відкрили стрілецький комплекс «Лавандова гора». Він створений для занять стрільбою дорослих і учнів закладів загальної середньої освіти з акцентом на дисципліну та якісну підготовку.Це школа відповідальної стрільби та усвідомленого ставлення до зброї.«Відкриття стрілецького комплексу «Лавандова гора» в селі Воля-Якубова, є вагомим кроком у розвитку цього напряму на Дрогобиччині. Це не просто інфраструктурний об’єкт — це інвестиція у безпеку, свідомість і готовність нашого суспільства до викликів сьогодення.Щиро дякую власнику комплексу, меценату Леву Ярославовичу Грицаку за його послідовну і принципову позицію. За те, що він вкладає не лише кошти, а й душу, працю та особисту відповідальність у справи, які мають справжню цінність — у розвиток культури, збереження історичної пам’яті і, як у цьому випадку, зміцнення безпеки нашого суспільства», — зазначив начальник Дрогобицької РВА Степан Кулиняк під час відкриття. Твій КореспондентПоділитись новиною👇@korispondent_drohobych_bot

🕯️9:00 – хвилина мовчанняСолдат Богдан Яворський на псевдо Бескид загинув 15 квітня 2024 року у російському полоні. Захисникові було 58 років.Богдан жив у Львові. Був підприємцем. Любив подорожувати.З 2014 року був волонтером, а з 2019 року виконував бойові завдання в зоні ООС. Служив в «Азові».В останні роки працював начальником складу паперової продукції ТОВ «Сервісопторг». Із початком повномасштабного вторгнення Бескид знову взяв до рук зброю. Воював у Маріуполі та брав участь в обороні «Aзoвcтaлi».Псевдо Бескид пов’язане з Бескидами – гірським масивом Карпат, де мешкала його родина.«Він обожнював своє місто, мав багато друзів, був компанійським та легко об'єднував людей навколо себе. Ще з юності підтримував національний рух і наголошував на важливості історії України та української мови», – написала донька Камілла.Посмертно воїна нагородили почесним знаком Святого Юрія та орденом «За мужність» III ступеня.У нього залишилися дві доньки, онук і сестра.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

🕯9:00 – хвилина мовчанняСтарший солдат Олексій Ларіонов на псевдо Пуля поліг 21 грудня 2025 року в селищі Чернігівка Покровського району Донецької області. Воїн забезпечував зв’язок для побратимів, коли зазнав смертельного поранення внаслідок атаки ворожого дрона. Йому навіки 29 років.Олексій народився в Херсонській області. Жив в Одесі, працював на меблевій фабриці: проєктував кухонні та спальні меблі, сам їх встановлював. Обожнював автомобілі. Любив музику та море.Під час повномасштабного вторгнення Олексій долучився до НГУ. Служив у 14-й бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна.«Олексій був занадто добрим і чуйним, завжди всім поспішав на допомогу. Ніколи не бачив у людях нічого поганого. Готовий був поділитися останнім. Дуже любив доньку. Перед загибеллю вивів багатьох хлопців із самого пекла, він їх врятував. А себе – не зміг», – розповіла цивільна дружина Христина. Поховали Олексія Ларіонова на Алеї слави Західного кладовища в Одесі.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

🕯9:00 – хвилина мовчання Молодший лейтенант Сергій Матвієвський поліг 5 листопада 2025 року на Покровському напрямку Донеччини. Він зазнав смертельного поранення в стрілецькому бою з ворогом. Оборонцеві назавжди 29 років.Сергій народився в селі Містки Сватівського району Луганської області. Жив у місті Рубіжне. Після школи вступив до Рубіжанського індустріально-педагогічного фахового коледжу. Отримав диплом, але зрозумів, що його шлях – служба країні. Вступив до лав батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1».Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій залишив службу в поліції та приєднався до Національної гвардії України. До 2023-го боронив Батьківщину в складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж». В одному із боїв зазнав поранення, після чого перевівся до Центру спеціального призначення «Омега». Обіймав посаду офіцера бойової групи 1-го окремого загону спеціального призначення.У нього залишилися батьки, брат і дружина.

Дорогі побратими та посестри!​Сьогодні, поки Україна в тилу прокидається під церковні дзвони, ви прокидаєтесь під вибухи та постріли у бліндажах, на позиціях та на бойових чергуваннях, тримаючи на своїх плечах небо України.​Великдень — це свято перемоги життя над смертю та світла над темрявою. Для вас ці слова не гарна метафора. Ви як ніхто знаєте ціну кожного світанку і розумієте, що за кожним «Христос Воскрес» стоїть ваша титанічна праця.​Як віра дарує надію на спасіння, так наша єдність дарує надію на Перемогу. Ми вже довели світові, що здатні на диво.​Ворог може руйнувати стіни, але йому ніколи не осягнути силу духу людини, яка захищає свій дім і свою родину.​У цей день ми з особливим болем і шаною згадуємо тих, хто віддав життя, ставши нашими ангелами-охоронцями. Їхній подвиг є фундаментом нашої майбутньої перемоги.​Дякую кожному з вас за стійкість, за кожен відбитий штурм і кожні влучно збиті ракети та шахеди.​Нехай великодній вогонь зігріє ваші серця, навіть якщо ви зараз у холодному окопі. Нехай Бог береже ваші родини, дарує силу вашим рукам і спокій вашим душам.​Христос Воскрес!@SerhiyNaiev