🤗Цієї неділі, 15 червня, українці відзначають День батька — тепле й щире свято, яке з кожним роком стає все ближчим до серця.🧒🏻 У когось тато вже повернувся з війни. Тепер він вдома: варить ранковий чай, водить до школи, допомагає з кресленням, заплітає кіски, носить рюкзак, коли важко.І обіймає — міцно і довго. Так, ніби більше ніколи не хоче відпускати.Ми знаємо: навіть якщо тато не говорить багато, він любить і тоді ми просто сідаємо поруч, клацаємо телевізор, і він усміхається. Бо ми разом. І цього достатньо.👦🏻 У когось тато — ще на фронті.У бронежилеті, з дитячим малюнком у кишені, де ми намалювали дім, дерево і себе з табличкою: «Чекаю».Щовечора він дзвонить і питає:— «Як у тебе день, сонечко?»І каже:— «Я поруч. Тримайся. Я пишаюсь тобою».І навіть якщо зв’язок обривається — ми вже знаємо: він чув, що ми його любимо. І він нас — теж.👧🏼 Є діти, чиї татусі не повернулися з війни. Вони стали Небом.Тими, кого ми шукаємо у зірках. Чиї речі — форма, чашка, запальничка — бережемо, як скарб.Чий голос пам’ятаємо назавжди:— «Я тебе люблю. Ти моя гордість».Вони не приходять на батьківські збори. Не можуть нас обійняти. Але ми знаємо: вони з нами. Завжди.🤝 А ще ми точно не самі. Бо поруч із нами — татковий побратим.Той, хто на фронті пообіцяв:— «Не хвилюйся. Я подбаю».І подбав.Він читає з нами вірші, тримає за руку на лінійці, каже «ти молодець», коли вийшло написати диктант без помилок.Він не замість — він поруч.👨‍👧‍👦 Наші татусі — дуже різні. Але всі вони — Герої.Хтось — тихий і серйозний. Хтось смішний і обіймальний. Хтось підкидає нас високо вгору і точно спіймає.Хтось живе у нашій памʼяті.🛡 Ми бачимо, як наші тати — навіть втомлені, навіть із шрамами — посміхаються, коли ми сміємося.Ми чуємо, як вони розмовляють з мамами, і голос у них мʼякшає.Ми знаємо, що вони не хочуть, щоб війна прийшла до нас.І саме тому — вони тримають стрій.🌟 Ми любимо вас, наші татусі.За силу — і за ніжність.За присутність — навіть на відстані.За приклад — який ви даєте щодня.За любов — яка ніколи не зникає.З Днем Батька!🫶🤗💙