СПИШ?Ася зрозуміла, що вона гарна доволі рано. Восьмирічну її завели у контейнер з дитячим одягом на ринку, вбрали у якусь жахливу сукенку із синіми воланами замість рукавів і сказали, виставивши дзеркало перед її личком, що вона неймовірна.  – Як сіло добре, - нахвалювала тіточка у шкіряний жилетці, – на виріст буде! Подивись на себе, ти – зіронька!Ася погодилася. Вона й справді була нічогенька у тому фатині за три копійки. З того часу вона обожнювала шопінг. Він дарував їй відчуття унікальності.Кожна примірка була компліментарною, яке б погане світло не було у примірочній або які б дивні речі її не попадалися з думкою: “Ну, окей, спробую цей сарафан у зелений грибочок та веселку”. Щоразу “зіронька” лунало в її голові, і це було терапевтично.Але в останній раз сталась геть дивна ситуація.Ася прийшла у Brand’s Outlet та набрала багато гарних літних суконь. Кожну вона розглядала на себе, виходячи з примірочної, аби побачити себе здалеку і з усіх боків. І тут до неї підійшла консультантка і сказала:  – Як добре сіло. Зіронька!То було так дивно і проникливо одночасно. І це не могло бути збігом, ні. Виявилося, що консультантка – її землячка. Вони вдвох добре знали той “контейнер” з чудовою жінкою у жилетці, що вселяла в кожну дівчинку впевненість у собі. Людина справді була на своєму місці. Стільки вона запалила “зірочок”. Стільки жінок зробила гарними в їхніх очах - просто словами.