СПИШ | СПИШ?Якось перегоріла в нас праска. Батько надів окуляри, взяв викрутк...

СПИШ?Якось перегоріла в нас праска. Батько надів окуляри, взяв викрутку, зробив серйозне обличчя і констатував природну смерть пристрою. Від старості.З'ясувалося, що ми з праскою практично ровесники, тобто нам за сорок. Неприємно, звичайно, йому б ще жити та жити.Після нетривалої скорботи мами «А, пам'ятаєш, як ми його обирали в універмазі "Харків"», було вирішено терміново завести нову праску. Сіли у машину, поїхали до магазину електротехніки. Хлопці у салатових сорочках, коли туди на роботу влаштовувалися консультантами, вони ж не знали, що одного разу до них прийде мій старий. Вони тоді обрали професію простіше, сталевара, наприклад.- Це що таке, я тебе питаю? Праска?! Ти дивився на кріплення шнура? Все ж таки купили. Хоча «ніхто більше праски робити не вміє», ага. А потім ми проходили повз лотка з морозивом і там був надпис «італійське у ріжку». Тато, звісно, поцікавився, навіщо волочити з-за кордону морозиво, якщо в місті є своя фабрика. Він обрав собі шоколадне, а мені ківі. Простягнув мені і каже: "Доню, як же давно я не купував тобі морозиво. Добре, що праска перегоріла". Їжте морозиво, друзі. З близькими. Бо то і є щастя.