У мультфільмі «Корпорація монстрів» з’ясувалося, що сміх дає місту більше електроенергії, ніж крики й страх.Звісно, жоден прикол зараз не підживить станцію і не розігріє сніданок на плиті, але метафорично в цій ідеї щось є. Вочевидь, примус страждати чи заборона на щастя не дають нічого доброго. Аби жити, треба вишукати в цьому житті маленьку радість, яка зможе тримати.Скажімо, малюнок дитини, на якому зображені три тумби та зубата акула:— Це ми, мамо! Ти, тато, я та Джессі.— Джессі із зубками, бо вона цуцик?— Ні, ось — Джессі. А ти із зубами, матусю. Не впізнала?Пластикові санчата за 300 гривень, на яких можна дві години гоцати з крижаної гірки. Отримати океан радості, відправити фото в груповий чат і побачити відповідь: «Краса! Але, Васильович, ти сьогодні на роботу вийдеш чи як? Привезли “форд”, треба глянути, що з інжектором». Перший сеанс у кінотеатрі. Абсолютно порожня зала. Можна розвалитися, хрумати снеками й плакати над сценою, де лисичка зізнається у своїй емоційній слабкості зайчику. Вийти з відчуттям полегшення і відповісти на повідомлення: «Та скоро буду, господи. Який саме форд?».Запостити котика в тредс. Зібрати тисячі лайків і захоплених коментарів. Розказати йому про це. У вдячність за продюсування та піар отримати квітку в горщику із заміокулькасом. Розказати й про це. Якщо вже у «корпораціях» працюють монстри, то, мабуть, варто користуватися висновками з цієї історії. Радість має жити, попри все.