СПИШ | А що казати після таких ночей?“Доброго ранку”, — каже дівчина з собачк...

А що казати після таких ночей?“Доброго ранку”, — каже дівчина з собачкою, заходячи в порожнє темне кафе в ЖК. Бариста вмикає генератор, щоб приготувати для неї капучино на мигдалевому молоці. Металевий паровий носик починає урчати. Готово! Навіть з візерунком із кориці на піні. У хлопця немає грошей, щоб дати решту.— Не переймайтеся, — відповідає дівчинка. — Ви ж для мене тут усе запустили, розбурхали.Інша її сусідка чекає в капцях кур’єра під будинком. Ноги змерзли, тому вона трохи підстрибує, щоб розігрітися. Кур’єр бачить її й починає бігти.— Ви що, на холод вийшли! Я б піднявся. Ви ще в піжамі, матір божа… — У мене домофон не працює. Доброго ранку! — Доброго. Зайдіть негайно в під’їзд.Хлопчик вигулює собачку неподалік, біля газону. Але здалеку так і не зрозумієш, хто кого вигулює насправді. Обидва куняють і хочуть прилягти. Пес узагалі не в захваті від цього заходу. Ще сім хвилин тому він бачив сон про себе й праву дальню ніжку дивана. Яка ж вона смачна.— Доброго ранку, — каже хлопчик сусідці з кавою в руках. — Як ваша собачка? Більше не ригає?Що казати? “Доброго ранку”, звісно. Він у нас є.