СПИШ?Щоразу, коли Катя чула звук повітряної тривоги, їй хотілося сексу.Це працювало доволі дивно, мабуть, на рівні стародавніх інстинктів, але системно. Вона чула цей кінчений гул та думала: «Ну, усе. Приплили. Час розмножуватися, поки не прибило якесь гімно із саратова на північнокорейському двигуні». Думка ця завжди несподівано підіймала їй лібідо. Катя хотіла не ховатися в укриття з «тривожним рюкзачком», а вкриватися чоловіками, від яких приємно пахне, підклавши той тривожний рюкзак собі під поперек для зручності. Секс на тлі ядерного гриба їй уже не здавався такою смішною ідеєю. А найгірше в жартах про Щекавицю Катя вважала саме те, що жарти так би залишися жартами😏Із часом цей «баг нервової системи» став Катю трохи жахати. А що буде після перемоги?! Лібідо навічно залишиться в тих гучномовцях? А якщо це якась ненормальна реакція організму на стрес? Далі що? Збудження на трукрайми чи документалки про авіакатастрофи? Це вже шиза чи поки просто людське збочення?! О боже, Катя прогнозувала собі психлікарню, 100 років самотності та зречення від неї всіх родичів.Але все виправив Ігор, із яким Катя познайомилася під час прогулянки із собакою. Він нічого такого не думав. Він просто почав із Катею спати. І все стало на свої місця😄