Лагідна Драміонізація | Найбільшу кількість голосів набрав драбл @shursh_wmЧому він літає?Біля...

Найбільшу кількість голосів набрав драбл @shursh_wmЧому він літає?Біляву макітру було видно здалеку. Тепер залишилося домовитися за їхній спільний проєкт. І Мелфой, наче почувши її думки, вскочив на мітлу, набираючи висоту на шаленій швидкості.Герміона роззявила рота, спостерігаючи за швидко зникаючим з поля зору Мелфоєм. Але щось було не так. І цим «не так» виявилась мітла, яка через тридцять секунд впала коло ніг Герміони, поки сам хазяїн мітли ледь помітною плямою кружляв над полем. За мить він звернув в бік Забороненого лісу. В грудях неприємно стисло: єдиним чарівником, який був здатен літати без допомоги заклинань і чарівних предметів був Волдеморт, а якщо брати до уваги минуле Мелфоя, то очікувати можна було чого завгодно.Часу на роздуми не залишалося. Герміона побігла слідом, гарячково перебираючи в голові список заклинань, які могли б знадобитися, бо якщо виявиться, що Мелфой намагається зжерти ще одного єдинорога…– Це не логічно, - пропихтіла сама собі Герміона, оминаючи ще один валун на своєму шляху. – Він же бачив мене, - вона зачепилася поглядом за свій орієнтир, який почав знижуватися на узліссі неподалік від хижі Геґріда, і здивовано помітила крила у Мелфоя. – Він анімаг? Перевертень? Віїла. Герміона задихнулася від цієї здогадки (а ще від довгого бігу, але то пусте). Мелфой, звісно, був покидьком, але привабливим покидьком. І чи можна вважати, що саме гени віїли дозволили його родині причарувати суддів і пом’якшити остаточний вирок? Адвокати і підтримка героїв війни були необхідні, але людський фактор ніхто не скасовує. – Це багато чого пояснює, – захекана Герміона спостерігала за ошелешеним однокласником, на якому з одягу залишилися лише штани і щитки для гри в квідич. – Врешті-решт Нарцисса Блек була єдиною білявкою серед усієї своєї родини. Може, гени віїли так і позначають себе, – пробурмотіла вона собі під ніс, вже готуючи список запитань до Флер і, можливо, Луни – про всяк випадок.Стиснувши паличку до болю в пальцях, Герміона рушила назустріч Мелфою, який дзиґою крутився навколо себе, обмацуючи крила, шию, яка теж була вкрита пір’ям, і лише горло залишалося чистою смугою шкіри. Пальці на руках і ногах тепер закінчувалися гострими кігтями. Риси обличчя загострилися, а переляканий вигляд знищував ефект загрози. Але з переляканими тваринами треба бути ще обережнішим. За порівняння Мелфоя з твариною Герміона подумки дала собі ляпаса: як вона збирається відстоювати права істот на майбутній роботі в міністерстві, якщо сама не краща? Помітивши Герміону, він принишк і тепер напружено спостерігав за її паличкою. Зіниці Мелфоя були вертикальні, як у Криволапика, коли той ніжився на сонці, отже, поки що новоспечений віїла не планував її атакувати.– Все добре, це лише я, – кілька обережних кроків вперед. Вона простягла вільну руку і почухала чужу шию, як робила з Криволапиком. Мелфой примружився. Вона завмерла. Все, зараз він відірве їй руку, і Герміону Ґрейнджер запам’ятають як першу за сотні років жертву самця віїли. – Ґрейнджер?– М?– Почухай ще.