​​Від самого ранку сиджу в інтернеті. Де завгодно. В полі. На полігоні. На вулиці. Звісно працює не ідеально, але переписуватися і перекидати координи через МілЧат цілком вистачає.І тут дізнаюся. Москва сьогодні сиділа без інтернету. Тобто - от край. Ані гроші зняти. Ані столик в ресторані замовити. От взагалі - глухо.Причина - ми. Бо ми - страшні. Бо ми - можемо. Бо окупанти пригадують собі гайдамаків, що святять ножі. І водночас уявляють як українські БПЛА прилітають до Москви і врізаються - у Спаську башту, у великий кремлівський палац, у будівлю ГУМу... Уявляєте? У них там їхнє найкраще життя, а тут - ми. Ми такі: "Доброго вечора, ми з України". І - штурмгевер у вікно. Сьогодні - всього лише 6 травня. Але вони вже вирубають від інтернету Москву, Пітер. Нам пообіцяли розмазати центр Києва, але в нас інтернет працює. А в них... Ніколи я не думав, що доживу до дня коли Москва панічно боятиметься українців. Але - хай. Хай звикають. Боятися їм доведеться ще дуже довго. Ми - люди прості. Ми не злопам'ятні - ми пам'ять гарну маємо.